Tingmiatornis — рід літаючих і, можливо, пірнаючих орнітурінових динозаврів з Арктики Канади. Рід містить єдиний вид, T. arctica, який жив у туронську епоху крейди та описаний у 2016 році.
Зважаючи на невелику кількість кісток, які відносяться до Tingmiatornis, важко зробити багато суджень про цю тварину. Однак товщина кортикальної кістки (в середньому 1,24 мм) та відносна довжина плечової кістки дозволяють припустити, що тварина була здатна до польоту і, ймовірно, також до пірнання, подібно до можливого гесперорнітина Pasquiaornis. Tingmiatornis можна відрізнити від останнього за численними рисами, включаючи більший розмір, більш кулястий дорсальний виросток на плечовій кістці, олекраноподібний відросток ліктьової кістки, який не так сильно виступає назовні, а також менший біципітальний горбок ліктьової кістки.
Tingmiatornis також відрізняється від Ichthyornis наступними ознаками: головка плечової кістки більш округла і виступає далі вниз; дельтопекторальний гребінь плечової кістки вужчий і злегка вигнутий вперед; вторинна пневмотриципітальна ямка плечової кістки глибша; розширення плечової кістки, відоме як біципітальний гребінь, довше, зі злегка опуклим нижнім краєм, який плавно переходить у решту плечової кістки, а не має сокироподібну форму.
Рештки Tingmiatornis були знайдені на острові Аксель Хейберг у Високій Арктиці в Нунавуті, Канада, в поки що безіменному шарі туронської породи товщиною 3 метри між формацією Кангук і формацією Стренд-Фіорд. Радіометричне датування визначає вік цих порід у 92 млн. років тому. Типовий зразок складається з лівої плечової кістки, позначеної номером NUFV 1960, що зберігається в колекції викопних хребетних Нунавута Канадського музею природи. Інші зразки, віднесені до Tingmiatornis, складаються з частини плечової кістки (UR 00.200, зберігається в Університеті Рочестера) та ліктьової кістки (NUFV 1838).
Родова назва Tingmiatornis складається з двох частин: слова «Tingmiat», що мовою інуктитут означає «той, що летить»; та грецького «ornis» — «птах». Видовий епітет T. arctica вказує на те, що птах був поширений в Арктиці.
Окрім Tingmiatornis з місцезнаходження на острові Аксель Хайберг відома низка інших хребетних тварин, у тому числі чамсозаври, що досягали 2,4 метра у довжину; риби, включаючи панцирникоподібних, амій, представників вимерлих Vidalamiinae та невизначених костистих риб. Були тут і черепахи, у тому числі Aurorachelys, Borealochelys, невизначені еукриптодири та невизначені тріоніхіди. Звідси також відомі за зубами молоді еласмозаври. Протягом турону ця територія була великою прісноводною або солонуватою затокою, розташованою приблизно на 71° палеошироти.
Це середовище існування з середньою температурою близько 14 °C було б ідеальним місцем для гніздування Tingmiatornis, хоча на сьогоднішній день тут не було знайдено ні яєць, ні гнізд. Амії, які плавали у навколишніх водах і, ймовірно, досягали 30-60 сантиметрів у довжину, могли конкурувати з тінгміаторнісами за дрібнішу рибу, якщо вони були пірнаючими тваринами. Tingmiatornis міг також рибалити вночі, подібно до сучасної пірникози західної (Aechmophorus occidentalis). На цій широті птах переживав би приблизно два місяці безперервної темряви на рік.
Протягом пізньої Крейди у високих широтах домінували справжні птахи (Ornithurae), на відміну від більш базальних енантіорнітінів. Це може бути пов’язано з тим, що справжні птахи займали більше водних ніш або мали вищі темпи росту в умовах сезонного клімату. Останнє, ймовірно, не так сильно стосувалося Tingmiatornis через теплий місцевий клімат.
Скам’янілості
Джерела
- https://www.sci.news/paleontology/tingmiatornis-arctica-04468.html
- https://www.deviantart.com/damir-pradot/art/Tingmiatornis-arctica-652526447
- https://www.deviantart.com/toarcian/art/Old-Mother-nature-s-recipes-658738442
- https://www.deviantart.com/thewoodparable/art/Tingmiatornis-arctia-667120406
- https://prehistoric-fauna.com/Tingmiatornis-arctica
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Tingmiatornis_arctica
- https://en.wikipedia.org/wiki/Tingmiatornis
- http://novataxa.blogspot.com/2016/12/tingmiatornis.html