Centuriavis — вимерлий рід фазанових куроподібних птахів з міоцену Небраски. Він відомий завдяки добре збереженому і зчленованому скелету, що зберіг череп, а також більшу частину хребта. Назва роду походить від того, що він залишався неописаним протягом майже ста років. За оцінками, Centuriavis важив 1,7 кг, що робить його порівнянним за розміром із середньою самкою великого глухаря (Centrocercus urophasianus). Centuriavis може бути спорідненим з тетеруками та індиками. Був описаний лише один вид — Centuriavis lioae.
Період існування: міоцен
23,03–5,333 млн років тому.
У Євразії продовжується альпійський орогенез; у Новій Зеландії під час кайкурського орогенезу формуються Південні Альпи. Широко поширюються ліси на планеті, трави зустрічаються повсюдно. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 650 до 100 ppm. З’являються сучасні родини ссавців (Mammalia) і птахів (Aves). Диверсифікація коней (Equidae) і мастодонтів (Mammutidae). Поява спільного предка людиноподібних мавп (Hominoidea) і людини (Homo).
На планеті теплішає під час середньоміоценового кліматичного оптимуму. Відбувається середньоміоценове вимирання деяких таксонів.
В кінці міоцену на планеті панує прохолодний льодовиковий клімат, розвинення Східноантарктичного льодовикового щита. Відбувається висихання солоних озер замкненого басейну на місці сучасного Середземного моря — Мессінський пік солоності. Відбувається поступове розходження гілок шимпанзе і людини від спільного предка. У центральній частині Африки живе сахельантроп (Sahelanthropus tchadensis).
Nesodon
Nesodon — вимерлий рід нотоунгулят родини токсодонтових, що мешкали в Південній Америці в період з пізнього олігоцену до раннього міоцену (29 — 16,3 млн років тому). Представники цього роду були досить великого розміру: важили до 554 кг і досягали 1,4 м в висоту.
Hilarcotherium
Hilarcotherium — вимерлий рід астрапотерієвих ссавців, що мешкав у Південній Америці протягом середнього міоцену (лавентан). Типовим видом є H. castanedaii, знайдений у відкладах формації Ла-Вікторія, що входить до складу групи Хонда в департаменті Толіма в Колумбії.
Leptomeryx
Leptomeryx — вимерлий рід парнокопитних ссавців із родини лептомерицидів (Leptomerycidae) підряду жуйних (Ruminantia), які жили з середини еоцену до початку міоцену на території Північної Америки.
Chilotherium
Chilotherium — рід носорогових, який жив в пізньому міоцені – до пліоцену 15-2 мільйонів років тому. Ареал поширення хілотерія був від Азії до Північно-Східної Європи. Відомо близько одинадцяти видів хілотеріїв.
Enhydriodon
Enhydriodon – рід видр, які мешкали на території сучасної Ефіопії в епоху міоцену та пліоцену. Це була досить велика тварина, за оцінками його вага становила близько 200 кілограмів, що робить його найбільшим мустеловим, описаним досі.
Eurhinodelphis
Eurhinodelphis — викопний рід зубатих китів вимерлої родини Eurhinodelphinidae, що існував у середньому та пізньому міоцені. Рештки кита виявлені в Європі та Північній Америці.
Agriarctos
Agriarctos — викопний рід триби Ailuropodini з підродини Ailuropodinae родини Ведмедеві. Мешкали в міоцені. Повного скелета не виявлено. Розміром ймовірно були схожі на сучасних велетенських панд.
Gansuyaena
Gansuyaena — рід маленьких ссавців з родини Гієнових (Hyaenidae), що жила на території сучасної китайської провінції Ганьсу між 15 і 12 мільйонами років тому (епоха міоцену). На сьогоднішній день це найближчий родич сучасного земляного вовка (Proteles cristata), що харчується термітами. Типовий вид — Gansuyaena megalotis.
Ailurarctos
Ailurarctos («котячий ведмідь») — це вимерлий рід панд із пізнього міоцену Китаю. Як і сучасні гігантські панди, Ailurarctos мав фальшивий великий палець, який дозволяв йому стискати бамбук. Це свідчить про те, що спеціалізована бамбукова дієта панди бере свій початок ще 6-7 мільйонів років тому. Попередні дослідження задокументували докази подібної до великого пальця структури лише 100 000–150 000 років тому.