
Palaeoplethodon — вимерлий рід саламандр, знайдений у міоценовому домініканському бурштині з Домініканської Республіки. Типовий та єдиний вид — Palaeoplethodon hispaniolae. Наразі це єдиний вид саламандр, що існував у Карибському басейні.
Повернемо вимерлих тварин до життя
23,03–5,333 млн років тому.
У Євразії продовжується альпійський орогенез; у Новій Зеландії під час кайкурського орогенезу формуються Південні Альпи. Широко поширюються ліси на планеті, трави зустрічаються повсюдно. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 650 до 100 ppm. З’являються сучасні родини ссавців (Mammalia) і птахів (Aves). Диверсифікація коней (Equidae) і мастодонтів (Mammutidae). Поява спільного предка людиноподібних мавп (Hominoidea) і людини (Homo).
На планеті теплішає під час середньоміоценового кліматичного оптимуму. Відбувається середньоміоценове вимирання деяких таксонів.
В кінці міоцену на планеті панує прохолодний льодовиковий клімат, розвинення Східноантарктичного льодовикового щита. Відбувається висихання солоних озер замкненого басейну на місці сучасного Середземного моря — Мессінський пік солоності. Відбувається поступове розходження гілок шимпанзе і людини від спільного предка. У центральній частині Африки живе сахельантроп (Sahelanthropus tchadensis).

Palaeoplethodon — вимерлий рід саламандр, знайдений у міоценовому домініканському бурштині з Домініканської Республіки. Типовий та єдиний вид — Palaeoplethodon hispaniolae. Наразі це єдиний вид саламандр, що існував у Карибському басейні.

Theosodon — вимерлий рід літоптернових ссавців з родини Macraucheniidae, що жили в Південній Америці в ранньому та середньому міоцені (від аквітанського по серравалійський вік).

Ninoziphius — рід ранніх дзьоборилових китів (Ziphiidae), який жив наприкінці міоцену (близько 6 мільйонів років тому) в теплих прибережних водах, що омивали територію сучасного південно-західного Перу. Його предки, схоже, відгалузилися від усіх інших дзьоборилових дуже рано в історії групи. Це вказує на “примарну лінію”, яка сягає щонайменше 17 мільйонів років тому. Типовий вид — Ninoziphius platyrostris.

Yalkaparidon — вимерлий рід австралійських сумчастих, вперше описаний у 1988 році і відомий лише з оліго-міоценових відкладів Ріверслі, північно-західний Квінсленд, Австралія.

Hegetotherium — вимерлий рід ссавців-нотоунгулятів, що належав підряду Typotheria. Він жив між нижнім і середнім міоценом (близько 22 – 14 мільйонів років тому), а його викопні рештки були знайдені в Південній Америці.

Oriensmilus — рід вимерлих котячих хижаків родини Barbourofelidae. Ця тварина жила в міоцені на сході Азії. Типовий вид — Oriensmilus liupanensis.

Hispanodorcas — вимерлий парнокопитий ссавець, що належав до родини бичачих (Bovidae). Він жив між верхнім міоценом і нижнім пліоценом (близько 8 – 6 мільйонів років тому), і його викопні рештки були знайдені в Європі та Азії.

Chamitataxus — доісторичний рід борсуків. Chamitataxus avitus — єдиний відомий вид цього роду. Chamitataxus жив у пізньому міоцені, близько 6 мільйонів років тому, на території сучасної Північної Америки.

Magdalenabradys — вимерлий рід мілодонтидних наземних лінивців, які жили в середньому міоцені та ранньому пліоцені на території сучасних Колумбії та Венесуели. Скам’янілості були знайдені у формації Вільявієха групи Хонда в Колумбії, а також у формаціях Кодор і Урумако у Венесуелі.

Kentriodon — рід вимерлих зубатих китів родини кентріодонтових (Kentriodontidae). Kentriodon жив з пізнього олігоцену до середнього міоцену (23,03-11,1 млн років тому) в Атлантиці, Тихому океані та колишньому морі Паратетіс. Скам’янілості, відповідно, були знайдені в Північній Америці, Європі та Японії. На сьогоднішній день описано сім видів цього роду.