Повернемо вимерлих тварин до життя
23,03–5,333 млн років тому.
У Євразії продовжується альпійський орогенез; у Новій Зеландії під час кайкурського орогенезу формуються Південні Альпи. Широко поширюються ліси на планеті, трави зустрічаються повсюдно. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 650 до 100 ppm. З’являються сучасні родини ссавців (Mammalia) і птахів (Aves). Диверсифікація коней (Equidae) і мастодонтів (Mammutidae). Поява спільного предка людиноподібних мавп (Hominoidea) і людини (Homo).
На планеті теплішає під час середньоміоценового кліматичного оптимуму. Відбувається середньоміоценове вимирання деяких таксонів.
В кінці міоцену на планеті панує прохолодний льодовиковий клімат, розвинення Східноантарктичного льодовикового щита. Відбувається висихання солоних озер замкненого басейну на місці сучасного Середземного моря — Мессінський пік солоності. Відбувається поступове розходження гілок шимпанзе і людини від спільного предка. У центральній частині Африки живе сахельантроп (Sahelanthropus tchadensis).
Huilatherium — вимерлий рід леонтінід, групи копитних ссавців з ряду Notoungulata, що включає південноамериканські родини копитних, які еволюціонували паралельно з деякими ссавцями Північної півкулі. Leontiniidae — родина, що включала середніх і великих травоїдних з відносно коротким черепом і міцними кінцівками, дещо схожих на своїх родичів, більш відомих токсодонтів.
Magerifelis — вимерлий рід котячих, до якого належить лише один вид — Magerifelis peignei. Він був описаний у 2024 році на основі семи скам’янілостей з середнього міоцену Іспанії та Франції.
Urmiatherium — вимерлий парнокопитний ссавець, що належав до родини бикових (Bovidae). Жив у верхньому міоцені (близько 7 – 5,5 мільйонів років тому), а його викопні рештки були знайдені в Азії.
Semantor — вимерлий напівводний рід родини Semantoridae з пізнього міоцену або раннього пліоцену західної частини Казахстану. Представник гіппаріонової фауни. Типовий та єдиний вид — Semantor macrurus. Назва походить від давньогрецьких слів σημάντωρ (“сигнальник, командир”) і μακρο– + –ουρος (“довгохвостий”).
Miopetaurista — вимерлий рід вивірок-літяг, тісно пов’язаний з сучасними літягами. Скам’янілості видів роду були знайдені в міоцені Європи (Франція, Німеччина) та Азії (Китай).
Adinotherium — вимерлий рід Toxodontidae, великих копитних, що мешкали в Південній Америці протягом середнього та пізнього міоцену, з 17,5 до 6,8 млн років тому. Родове ім’я означає “не страшний звір”.
Interatherium — вимерлий рід інтератерієвих нотоунгулятів з раннього та середнього міоцену. Скам’янілості були знайдені у формаціях Санта-Крус, Коллон-Кура та Сармьєнто в Аргентині.
Pachyrukhos — вимерлий рід гегетотеріїдних нотоунгулятів, що існував з пізнього олігоцену до середнього міоцену (близько 20 – 15 мільйонів років тому), викопні рештки роду були знайдені в Південній Америці.
Ukrainurus — викопний рід хвостатих амфібій підряду Cryptobranchoidea. Типовий та єдиний вид — Ukrainurus hypsognathus. Вид існував у кінці міоцену (11,5 млн років тому) в Європі.
Miocochilius — вимерлий рід дрібних ссавців-нотоунгулятів, що походив з Південної Америки та жив в епоху середнього міоцену. Рід містить два описаних види: типовий вид M. anomopodus, описаний у 1953 році Рубеном Артуром Стіртоном (Ruben Arthur Stirton), і M. federicoi, описаний і включений до роду Даріном Крофтом (Darin A. Croft).