Повернемо вимерлих тварин до життя
23,03–5,333 млн років тому.
У Євразії продовжується альпійський орогенез; у Новій Зеландії під час кайкурського орогенезу формуються Південні Альпи. Широко поширюються ліси на планеті, трави зустрічаються повсюдно. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 650 до 100 ppm. З’являються сучасні родини ссавців (Mammalia) і птахів (Aves). Диверсифікація коней (Equidae) і мастодонтів (Mammutidae). Поява спільного предка людиноподібних мавп (Hominoidea) і людини (Homo).
На планеті теплішає під час середньоміоценового кліматичного оптимуму. Відбувається середньоміоценове вимирання деяких таксонів.
В кінці міоцену на планеті панує прохолодний льодовиковий клімат, розвинення Східноантарктичного льодовикового щита. Відбувається висихання солоних озер замкненого басейну на місці сучасного Середземного моря — Мессінський пік солоності. Відбувається поступове розходження гілок шимпанзе і людини від спільного предка. У центральній частині Африки живе сахельантроп (Sahelanthropus tchadensis).
Kogiopsis — рід середньоміоценових китоподібних з родини Kogiidae. У когіопсисів були дуже довгі зуби, 3-12,7 сантиметрів завдовжки, без кореня. Ці зуби зустрічаються переважно у Флориді та Південній Кароліні. Окрім зубів, Kogiopsis відомий насамперед завдяки щелепам. Анатомія зубів і нижньої щелепи подібна до анатомії зубів вимерлого роду кашалотів Orycterocetus.
Buronius — вимерлий рід гомінідів з пізньоміоценового глиняного кар’єру Хаммершміде в Баварії, Німеччина. Рід містить один вид, B. manfredschmidi, відомий за двома частковими зубами та колінною чашечкою. Buronius може бути найменшим відомим гомінідом. Більш відома людиноподібна мавпа Danuvius походить з тієї ж місцевості.
Palaeoplethodon — вимерлий рід саламандр, знайдений у міоценовому домініканському бурштині з Домініканської Республіки. Типовий та єдиний вид — Palaeoplethodon hispaniolae. Наразі це єдиний вид саламандр, що існував у Карибському басейні.
Theosodon — вимерлий рід літоптернових ссавців з родини Macraucheniidae, що жили в Південній Америці в ранньому та середньому міоцені (від аквітанського по серравалійський вік).
Ninoziphius — рід ранніх дзьоборилових китів (Ziphiidae), який жив наприкінці міоцену (близько 6 мільйонів років тому) в теплих прибережних водах, що омивали територію сучасного південно-західного Перу. Його предки, схоже, відгалузилися від усіх інших дзьоборилових дуже рано в історії групи. Це вказує на “примарну лінію”, яка сягає щонайменше 17 мільйонів років тому. Типовий вид — Ninoziphius platyrostris.
Yalkaparidon — вимерлий рід австралійських сумчастих, вперше описаний у 1988 році і відомий лише з оліго-міоценових відкладів Ріверслі, північно-західний Квінсленд, Австралія.
Hegetotherium — вимерлий рід ссавців-нотоунгулятів, що належав підряду Typotheria. Він жив між нижнім і середнім міоценом (близько 22 – 14 мільйонів років тому), а його викопні рештки були знайдені в Південній Америці.
Oriensmilus — рід вимерлих котячих хижаків родини Barbourofelidae. Ця тварина жила в міоцені на сході Азії. Типовий вид — Oriensmilus liupanensis.
Hispanodorcas — вимерлий парнокопитий ссавець, що належав до родини бичачих (Bovidae). Він жив між верхнім міоценом і нижнім пліоценом (близько 8 – 6 мільйонів років тому), і його викопні рештки були знайдені в Європі та Азії.
Chamitataxus — доісторичний рід борсуків. Chamitataxus avitus — єдиний відомий вид цього роду. Chamitataxus жив у пізньому міоцені, близько 6 мільйонів років тому, на території сучасної Північної Америки.