Повернемо вимерлих тварин до життя
23,03–5,333 млн років тому.
У Євразії продовжується альпійський орогенез; у Новій Зеландії під час кайкурського орогенезу формуються Південні Альпи. Широко поширюються ліси на планеті, трави зустрічаються повсюдно. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 650 до 100 ppm. З’являються сучасні родини ссавців (Mammalia) і птахів (Aves). Диверсифікація коней (Equidae) і мастодонтів (Mammutidae). Поява спільного предка людиноподібних мавп (Hominoidea) і людини (Homo).
На планеті теплішає під час середньоміоценового кліматичного оптимуму. Відбувається середньоміоценове вимирання деяких таксонів.
В кінці міоцену на планеті панує прохолодний льодовиковий клімат, розвинення Східноантарктичного льодовикового щита. Відбувається висихання солоних озер замкненого басейну на місці сучасного Середземного моря — Мессінський пік солоності. Відбувається поступове розходження гілок шимпанзе і людини від спільного предка. У центральній частині Африки живе сахельантроп (Sahelanthropus tchadensis).
Phantasmodon — рід викопних сумчастих ссавців, що існував у ранньому міоцені на території сучасної Австралії. Рід належить до нової родини Keeunidae і ряду Keeunamorphia — таксона, виокремленого 2026 року на основі решток, знайдених у відкладах об’єкта Світової спадщини Ріверслі (Riversleigh World Heritage Area) на північному заході штату Квінсленд. Включає два види: Phantasmodon travouilloni (типовий вид) та Phantasmodon minuferox.
Archaeomeles — викопний рід хижих ссавців родини куницевих (Mustelidae). Типовий та єдиний вид — Archaeomeles neglecta. Вид був описаний у 2026 році на основі викопних решток, знайдених у пізньоміоценових відкладах місцезнаходження Пікермі в Греції. Archaeomeles належав до підродини борсукові (Melinae) та є одним із ранніх представників цієї групи в Євразії.
Lycopsis — вимерлий рід хижих південноамериканських метатеріїв, що мешкав у міоцені на території Південної Америки. Типовий вид — Lycopsis torresi.
Masripithecus — рід гоміноїдних приматів, відомий із ранньоміоценової формації Могра у Ваді-Могра на півночі Єгипту. До нього входить єдиний вид — Masripithecus moghraensis, описаний у 2026 році. Цей рід був описаний як перша безперечна викопна мавпа, відома з Північної Африки. В оригінальному дослідженні було встановлено, що він ближчий до сучасних гомінідів, ніж до мавп того ж періоду зі Східної Африки.
Vishnuictis — вимерлий рід з родини віверових, що існував від середнього міоцену до плейстоцену в Індії, Пакистані, Китаї, М’янмі та Кенії. Цей рід є політипним: до нього відносять близько 7–8 видів, а типовим видом є Vishnuictis durandi.
Ektopodon — вимерлий рід сумчастих, типовий рід родини Ektopodontidae, що мешкав у лісистих місцевостях Південної Австралії, Квінсленду та Вікторії. Останній вид цієї групи вимер на початку плейстоцену (між 2,588 млн років тому і 781 000 років тому). Маса його тіла становила приблизно 1300 грамів. Вчені вважають, що ектоподони були високоспеціалізованими сумчастими, що харчувалися насінням.
Cornwallius — вимерлий травоїдний морський ссавець з родини Desmostylidae. Cornwallius мешкав уздовж північноамериканського тихоокеанського узбережжя від раннього олігоцену до раннього міоцену (28,4 млн років тому — 20,6 млн років тому) і існував приблизно 7,8 мільйона років.
