Повернемо вимерлих тварин до життя
23,03–5,333 млн років тому.
У Євразії продовжується альпійський орогенез; у Новій Зеландії під час кайкурського орогенезу формуються Південні Альпи. Широко поширюються ліси на планеті, трави зустрічаються повсюдно. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 650 до 100 ppm. З’являються сучасні родини ссавців (Mammalia) і птахів (Aves). Диверсифікація коней (Equidae) і мастодонтів (Mammutidae). Поява спільного предка людиноподібних мавп (Hominoidea) і людини (Homo).
На планеті теплішає під час середньоміоценового кліматичного оптимуму. Відбувається середньоміоценове вимирання деяких таксонів.
В кінці міоцену на планеті панує прохолодний льодовиковий клімат, розвинення Східноантарктичного льодовикового щита. Відбувається висихання солоних озер замкненого басейну на місці сучасного Середземного моря — Мессінський пік солоності. Відбувається поступове розходження гілок шимпанзе і людини від спільного предка. У центральній частині Африки живе сахельантроп (Sahelanthropus tchadensis).
Qilin — вимерлий рід парнокопитних ссавців родини жирафів, відомий з міоценової формації Тунгур у Внутрішній Монголії, Китай. Q. tungurensis, спочатку віднесений до роду Palaeotragus, є єдиним видом у роді Qilin. Він тісно пов’язаний із сучасним жирафом і вимерлою Bohlinia з підродини Giraffinae. Відомий за кількома кістками черепа, включаючи оссикон (рогоподібні структури у жирафів).
Homunculus — вимерлий рід мавп Нового Світу, що мешкав у Патагонії в міоцені. Відомі два види: Homunculus patagonicus та Homunculus vizcainoi, описані з матеріалів, знайдених у формації Санта-Крус на крайньому півдні Аргентини. На момент свого існування він досягав широти ~55° південної широти, що робить Homunculus найпівденнішим приматом, який коли-небудь був зареєстрований.
Procranioceras — вимерлий парнокопитний ссавець, що належав до родини Dromomerycidae. Жив у середньому міоцені (приблизно 12–11 мільйонів років тому), його скам’янілості були знайдені в Північній Америці. Типовий вид — Procranioceras skinneri.
Praepusa — вимерлий рід тюленевих з неогенових морських відкладень Європи. Відомо п’ять видів: P. boeska, P. magyaricus, P. pannonica, P. tarchankutica та P. vindoboensis.
Promerycochoerus — вимерлий рід парнокопитних ореодонтид, схожих на бегемотів, що мешкали в Центральній Північній Америці в ранньому міоцені, 27,3—18,5 мільйонів років тому.
Chasicotherium — вимерлий рід великих нотоунгулятових ссавців, спочатку відомий за частковими рештками черепа та щелепи, виявленими в формації Арройо Часіко, в потоці Парті-де-Вільяріно, Буенос-Айрес, Аргентина. Осади, в яких було виявлено тварину, датуються періодом від 10 до 9 мільйонів років (Часікоан). Відомий лише за типовим видом C. rothi.
Styriofelis — викопний рід хижих ссавців родини котових (Felidae), що існував у Європі в міоцені (близько 16–11 млн років тому). Представники роду є одними з найдавніших справжніх котів (Felinae), відомих у викопному записі Євразії. Типовий вид — Styriofelis turnauensis.
Malleodectes — вимерлий рід незвичайних сумчастих, що існував в міоцені, вперше виявлений у 2011 році в Ріверслі, Квінсленд, Австралія. Типовий вид — Malleodectes mirabilis.
Hyainailouros — вимерлий рід гієнодонтів родини Hyainailouridae, що жив у ранньому-пізньому міоцені. В роді було щонайменше три види, поширені в Євразії та Африці.
