Повернемо вимерлих тварин до життя
23,03–5,333 млн років тому.
У Євразії продовжується альпійський орогенез; у Новій Зеландії під час кайкурського орогенезу формуються Південні Альпи. Широко поширюються ліси на планеті, трави зустрічаються повсюдно. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 650 до 100 ppm. З’являються сучасні родини ссавців (Mammalia) і птахів (Aves). Диверсифікація коней (Equidae) і мастодонтів (Mammutidae). Поява спільного предка людиноподібних мавп (Hominoidea) і людини (Homo).
На планеті теплішає під час середньоміоценового кліматичного оптимуму. Відбувається середньоміоценове вимирання деяких таксонів.
В кінці міоцену на планеті панує прохолодний льодовиковий клімат, розвинення Східноантарктичного льодовикового щита. Відбувається висихання солоних озер замкненого басейну на місці сучасного Середземного моря — Мессінський пік солоності. Відбувається поступове розходження гілок шимпанзе і людини від спільного предка. У центральній частині Африки живе сахельантроп (Sahelanthropus tchadensis).
Mesoreodon — вимерлий рід наземних травоїдних ссавців родини Merycoidodontidae, підродини Merycoidodontinae (ореодонти), ендемічний для Північної Америки під час вітнейського етапу олігоцен-міоценових епох (33-20,6 млн років тому). Таким чином, він існував приблизно 12,4 млн років.
Ontocetus — вимерлий рід моржів, водних хижаків родини Odobenidae. Це був ендемік прибережних районів південної частини Північного моря та південно-східних прибережних районів США в міоцені-плейстоцені. Він жив від 13,6 млн до 300 тис. років тому, проіснувавши приблизно 13,3 млн років.
Parapontoporia — вимерлий рід дельфінів, що мешкав біля тихоокеанського узбережжя Північної Америки з пізнього міоцену до вимирання роду в пліоцені, споріднений з байцзі (Lipotes vexillifer). Типовий вид — Parapontoporia pacifica.
Aureia — рід зубатих китів, що існував наприкінці олігоцену та на початку міоцену, приблизно 23-22 мільйони років тому. Він жив у мілководних прибережних водах, що вкривали більшу частину острову Аотеароа, сучасна Нова Зеландія. Типовий вид — Aureia rerehua.
Bramiscus — вимерлий рід жирафоподібних парнокопитних з міоценових формацій Чінджі та Дхок Патан у Пакистані. Рід містить єдиний вид, B. micros, відомий за кількома частковими скелетами.
Kogiopsis — рід середньоміоценових китоподібних з родини Kogiidae. У когіопсисів були дуже довгі зуби, 3-12,7 сантиметрів завдовжки, без кореня. Ці зуби зустрічаються переважно у Флориді та Південній Кароліні. Окрім зубів, Kogiopsis відомий насамперед завдяки щелепам. Анатомія зубів і нижньої щелепи подібна до анатомії зубів вимерлого роду кашалотів Orycterocetus.
Buronius — вимерлий рід гомінідів з пізньоміоценового глиняного кар’єру Хаммершміде в Баварії, Німеччина. Рід містить один вид, B. manfredschmidi, відомий за двома частковими зубами та колінною чашечкою. Buronius може бути найменшим відомим гомінідом. Більш відома людиноподібна мавпа Danuvius походить з тієї ж місцевості.
Palaeoplethodon — вимерлий рід саламандр, знайдений у міоценовому домініканському бурштині з Домініканської Республіки. Типовий та єдиний вид — Palaeoplethodon hispaniolae. Наразі це єдиний вид саламандр, що існував у Карибському басейні.
Theosodon — вимерлий рід літоптернових ссавців з родини Macraucheniidae, що жили в Південній Америці в ранньому та середньому міоцені (від аквітанського по серравалійський вік).
Ninoziphius — рід ранніх дзьоборилових китів (Ziphiidae), який жив наприкінці міоцену (близько 6 мільйонів років тому) в теплих прибережних водах, що омивали територію сучасного південно-західного Перу. Його предки, схоже, відгалузилися від усіх інших дзьоборилових дуже рано в історії групи. Це вказує на “примарну лінію”, яка сягає щонайменше 17 мільйонів років тому. Типовий вид — Ninoziphius platyrostris.