Повернемо вимерлих тварин до життя
23,03–5,333 млн років тому.
У Євразії продовжується альпійський орогенез; у Новій Зеландії під час кайкурського орогенезу формуються Південні Альпи. Широко поширюються ліси на планеті, трави зустрічаються повсюдно. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 650 до 100 ppm. З’являються сучасні родини ссавців (Mammalia) і птахів (Aves). Диверсифікація коней (Equidae) і мастодонтів (Mammutidae). Поява спільного предка людиноподібних мавп (Hominoidea) і людини (Homo).
На планеті теплішає під час середньоміоценового кліматичного оптимуму. Відбувається середньоміоценове вимирання деяких таксонів.
В кінці міоцену на планеті панує прохолодний льодовиковий клімат, розвинення Східноантарктичного льодовикового щита. Відбувається висихання солоних озер замкненого басейну на місці сучасного Середземного моря — Мессінський пік солоності. Відбувається поступове розходження гілок шимпанзе і людини від спільного предка. У центральній частині Африки живе сахельантроп (Sahelanthropus tchadensis).
Ektopodon — вимерлий рід сумчастих, типовий рід родини Ektopodontidae, що мешкав у лісистих місцевостях Південної Австралії, Квінсленду та Вікторії. Останній вид цієї групи вимер на початку плейстоцену (між 2,588 млн років тому і 781 000 років тому). Маса його тіла становила приблизно 1300 грамів. Вчені вважають, що ектоподони були високоспеціалізованими сумчастими, що харчувалися насінням.
Cornwallius — вимерлий травоїдний морський ссавець з родини Desmostylidae. Cornwallius мешкав уздовж північноамериканського тихоокеанського узбережжя від раннього олігоцену до раннього міоцену (28,4 млн років тому — 20,6 млн років тому) і існував приблизно 7,8 мільйона років.
Cynelos — хижий ссавець з родини Amphicyonidae. Існував у період від нижнього олігоцену до середнього міоцену (приблизно 25–14 мільйонів років тому). Його скам’янілі рештки були знайдені в Європі, Північній Америці та Африці.
Metechen — вимерлий рід гусеподібних птахів родини качиних (Anatidae), що існував у ранньому міоцені (близько 16–19 мільйонів років тому) на території сучасної Нової Зеландії. Описаний у березні 2026 року за скам’янілими рештками, знайденими у відомому палеонтологічному місцезнаходженні Сент-Батанс (St Bathans) у регіоні Отаго. Типовий та єдиний вид — Metechen luti.
Neocometes — рід вимерлих гризунів родини колючих сонь (Platacanthomyidae), що мешкали на території Євразії в епоху міоцену. Довгий час вважалося, що ці тварини зникли з Європи в середньому міоцені, однак знахідки, описані на початку 2026 року, свідчать про те, що вони збереглися значно довше — аж до початку пізнього міоцену. Типовий вид — Neocometes brunonis.
Cercopithecoides — вимерлий рід колобусових мавп з Африки, що мешкав у період від пізнього міоцену до плейстоцену. Існує кілька визнаних видів, найменші з яких за розмірами наближаються до деяких більших сучасних колобусових, а самці найбільших видів важили понад 50 кілограмів.
Eurygnathohippus — викопний рід непарнокопитних ссавців родини коневі (Equidae), споріднений з родом Hipparion. Рід Eurygnathohippus мешкав в Африці та Південній Азії від верхнього міоцену до нижнього плейстоцену.
Paratrigodon — вимерлий рід нотоунгулятів з підродини Toxodontinae. Рід включає один вид, P. euguii. Як і його близький родич Trigodon, він відомий наявністю рогоподібного виступу на лобі.
Flandriacetus — вимерлий рід дзьоборилових китоподібних (родина Ziphiidae), що існував у пізньому міоцені у південній частині Північного моря. Рід представлений одним видом — Flandriacetus gijseni. Вид відомий за численними черепами та частковими постскелетними елементами, що дозволяють реконструювати його анатомію та еволюційне положення.
Allaeochelys — вимерлий рід черепах родини Carettochelyidae, відомий з еоцену-міоцену Європи, Азії, Північної Америки та Африки. Скам’янілості виду Allaeochelys crassesculpta були знайдені в кар’єрі Мессель поблизу Дармштадта, Німеччина, в парах, скам’янілих у положенні коїтусу. Вважається, що це єдиний приклад спарювання хребетних у скам’янілостях.