Повернемо вимерлих тварин до життя
Почався 11 700 років тому і продовжується досі.
Впродовж голоцену суша і моря набули сучасних контурів, склалися географічні зони, сформувалися заплавні тераси річок і торфовища. Кінець останнього льодовикового періоду. Тваринний та рослинний світ не встиг значно еволюціонувати за порівняно короткий період голоцену, але мали місце значні зрушення у ареалах рослин і тварин. Низка великих тварин, включаючи мамутів і мастодонтів, саблезубих котів, на кшталт Smilodon й Homotherium, і велетенських лінивців, зникли в кінці плейстоцену і початку голоцену. Виникнення цивілізацій.
Дронт-самітник, дронт родригеський (Pezophaps solitaria) — вимерлий нелітаючий птах родини голубових, ендемік острова Родригес, що знаходиться на схід від Мадагаскару в Індійському океані. Генетично, крім голубів і горлиць, його найближчим родичем також був вимерлий маврикійський дронт (Raphus cucullatus, обидва види утворили підродину дронтових). Голуб нікобарський (Caloenas nicobarica) — найближчий на сьогодні існуючий родич родригеського і маврикійського дронтів.
Пірникоза гватемальська (Podilymbus gigas) — вид водних птахів родини пірникозових (Podicipedidae). Вимер у другій половині XX століття. За зовнішнім виглядом і голосом пірникоза була схожа на пірникозу рябодзьобу (Podilymbus podiceps). Відрізнялася більшим розміром та недорозвиненими крилами. Тіло завдовжки 46-50 см. Верхня частина тіла коричневого кольору з білими цятками. Низ темно-сірий, також з білими цятками. Голова майже чорна, шия взимку покрита темно-коричневими плямами, влітку біла. Ноги сірого відтінку. Колір дзьоба варіював від білого (взимку) до коричневого (в інші пори року). Зіниці коричневого кольору.
Чагарниковий бик (лат. Euceratherium collinum) – вимерлий рід і вид ссавців родини парнокопитних (Bovidae), що мешкав в Північній Америці разом із бутерієм (Bootherium bombifrons) та волом Зергеля (Soergelia mayfieldi) до свого зникнення близько 8000 років тому.
Вампір дракули (Desmodus draculae) — вид родини Листконосові (Phyllostomidae), ссавець ряду Лиликоподібні (Vespertilioniformes, seu Chiroptera). Скелетні залишки гігантського (на 30 % більшого ніж D. rotundus) D. draculae були відкриті в печерах у північній Венесуелі та південно-східній Бразилії.
Тераторніс (Teratornis) — викопний рід яструбоподібних птахів родини Teratornithidae, що існував в Північній Америці впродовж плейстоцену. Численні викопні рештки птаха знайдено в американських штатах Каліфорнія, Невада, Аризона, Орегон, Юта і Флорида, хоча більшість із них – із каліфорнійських смоляних ям La Brea. Всі залишки, за винятком одного часткового скелета з Leisey Shell Pit поблизу гавані Шарлотта, штат Флорида (що датується раннім плейстоценом та може представляти інший вид або підвид) походять з пізнього плейстоцену, причому наймолодші рештки датуються межею плейстоцен-голоцен.
Voay robustus (Grandidier & Vaillant, 1872) – вимерлий в голоцені вид крокодилів з родини Crocodylidae, знайдений на Мадагаскарі. Єдиний вид роду Voay Brochu, 2007. Voay robustus мав довжину до 5 м і важив до 500 кг. Таким чином, це був один з найбільших хижаків Мадагаскару за всю історію і, можливо, екологічно був ідентичний сучасним Малагасійським нільським крокодилам (лат. Crocodylus niloticus madagascariensis).
Чапля Бенну (Ardea bennuides) – вимерла велетенська чапля з району, який зараз є Об’єднаними Арабськими Еміратами. Залишки чаплі датовані 2700–1800 рр. до н. е., що збігається з періодом Умм ан-Нар. Умм ан-Нар – археологічна культура бронзового віку, що існувала в 2600-2000 рр. до н. е. на території сучасних Об’єднаних Арабських Еміратів і на півночі Оману. Названа за однойменним островом, що знаходиться поблизу Абу-Дабі.
Незофонти (лат. Nesophontes) – вимерлий рід ссавців з монотипічної родини Nesophontidae. Залишки кісток цих тварин були знайдені в погадках сов на Кубі, Кайманових островах, Гаїті та Пуерто-Ріко. Число видів роду варіює серед авторів. Деякі стверджують, що є 12 валідних видів, а інші стверджують, що є всього лише шість видів.
Сардинський дхол (Cynotherium sardous) – це вимерлий острівний псовий, що був ендеміком сьогоднішніх середземноморських островів Сардинія (Італія) та Корсика (Франція), які були з’єднаними більшу частини плейстоцену. Він вимер з появою людей на цьому острові. Наукова назва тварин означає “собачий звір Сардинії”, родова назва походить від давньогрецьких слів θήρ – ‘звір, дика тварина’ та κύων – ‘собака’, а видова назва від латинського Sardous – ‘з Сардинії’.
Сардинська піка (Prolagus sardus) — вимерлий вид зайцеподібних ссавців родини Prolagidae, що мешкав виключно на середземноморських островах Сардинія і Корсика. Його описували, як великого зайця без хвоста. На сардинських пік полювали місцеві жителі, які вживали їх м’ясо в їжу. В результаті на межі XVIII і XIX століть вид був повністю винищений.