Threordatoth — вимерлий рід проколофонідних рептилій з підродини Leptopleuroninae. Рештки відомі з колишнього кар’єру, розташованого у Кромхолі, південний Глостершир, Англія та датуються тріасом. Типовий вид — Threordatoth chasmatos.
Назва роду походить з давньоанглійської мови і відображає трьохвершинну будову верхньощелепних зубів цього таксону: þrēo означає «три» (без відмінка) на мерсійському діалекті; orda означає «вістря» або «вістря списа»; і tōþ означає «зуб». Назва виду походить від грецького χάσμα, що означає «зяюча прірва», або «тріщина», маючи на увазі тріщини, в яких зберігаються рештки треордатоти та численних інших таксонів.
Судячи з будови його родичів, Threordatoth був невеликою рептилією з кістяними шипами на голові і, можливо, кістяною бронею на тілі. Вони могли сновигати по карстових воронках і тріщинах південно-західної Англії в пізньому тріасі, шукаючи рослини і комах, щоб поїсти, уникаючи ранніх родичів динозаврів.
Хоча на сьогоднішній день виявлено лише неповні частини його щелепи, скам’янілості Threordatoth важливі для розуміння маловідомої групи рептилій, відомих як проколофоніди. Вперше з’явившись близько 260 мільйонів років тому, протоколофоніди були важливою частиною екосистем Землі з кінця пермського періоду і до тріасу. Хоча зовні вони можуть бути схожими на ящірок, ці рептилії не мають з ними тісного зв’язку. Натомість це приклад конвергентної еволюції.
Зазвичай вважається, що протоколофоніди є далекими родичами всіх рептилій і птахів, але не мають особливого споріднення з жодними з них.
Зразки Threordatoth мали багато незвичайних характеристик. Наприклад, передня частина щелепи не зрослася, і немає жодного очевидного місця, де її частини могли б з’єднуватися. Натомість вчені вважають, що дві половини щелепи, ймовірно, були з’єднані зв’язками. Якби це було так, щелепа була б дещо гнучкою. Це могло сприяти контакту зубів під час жування і забезпечувати певний амортизаційний потенціал, запобігаючи передачі зусиль між двома сторонами щелепи.
Однак характеристика, яка дійсно відрізняє Threordatoth від його родичів, — це його зуби.
Зуби проколофонідів складні, з відносно товстою емаллю порівняно з іншими рептиліями. Припускають, що складність цих зубів дозволяла їм переробляти різноманітну їжу, включаючи рослини та комах. Дослідники помітили, що протягом тріасу у проколофонід почала зменшуватися кількість зубів. Це, можливо, свідчить про те, що тварини спеціалізувалися на певних способах життя.
З плином часу у більшості проколофонід розвиваються зуби з двома точками і кількість зубів зменшується. Вважається, що це могло дозволити їм харчуватися більш жорсткою їжею, можливо, через те, що вони стали більш травоїдними.
Threordatoth пішов далі, ніж будь-який інший проколофонід пізнього тріасу, в тенденції до зменшення кількості зубів. Він мав лише по чотири зуби з обох боків щелепи.
Однак зуби цього нового виду ще більш незвичайні. На відміну від усіх своїх родичів, кожен зуб рептилії мав по три вістря. Це настільки характерно, що дослідники назвали вид Threordatoth, що з давньоанглійської перекладається як «триконечні зуби».
Єдиним іншим проколофонідом з подібними зубами є інший схожий вид, знайдений у Кромхолі, під назвою Hwiccewyrm.
Скам’янілості
