Telmatosaurus — гадрозавроїд з крейди Європи 🦤 Вимерлий світ

Telmatosaurus — архаїчний рід птахотазових динозаврів, що належав до родини гадрозаврових (Hadrosauridae). Вважається базальним родом цієї родини. Був виявлений у відкладах маастрихтського ярусу пізнього крейдяного періоду на території сучасної Румунії наприкінці XIX століття та описаний австро-угорським вченим бароном Ференцом Нопчею (Franz Nopcsa von Felső-Szilvás) у 1899 році. Відомий по одному виду, Telmatosaurus transsylvanicus.

Навесні 1895 року 12-річна Ілона Нопча, дочка місцевого поміщика, гуляючи по околицях села Сечел (нині повіт Хунедоара, Румунія), знайшла скам’янілі кістки — перші в історії, виявлені в Трансільванії. Дівчинка віднесла кілька кісток старшому братові, 18-річному Ференцу Нопчу. Цим вона визначила його майбутню долю: Ференц Нопча став відомим палеонтологом та «мисливцем за динозаврами». Знайдені Ілоною кісткові рештки (уламки черепа, нижня щелепа та кілька хребців) стали голотипом нового роду, описаного Нопчею в 1899 як Limnosaurus. Незабаром, однак, з’ясувалося, що родове ім’я Limnosaurus вже зайняте – його в 1871 надав викопному крокодилу Марш (Othniel Charles Marsh, через сто років родове ім’я Limnosaurus було визнано сумнівним, і описані Маршем скам’янілості були перекласифіковані як рештки Pristichamps). У 1903 Нопча дав своєму динозавру нове родове ім’я Telmatosaurus.

Від інших гадрозаврових Telmatosaurus відрізняють форма зубів (що не загострюються на кінці і не мають характерного «гребеня» вздовж зовнішньої сторони), зазубрена передщелепна кістка та відсутність потужного, кутастого дельтопекторального вузла для кріплення м’язів на плечовій кістці. На базальність цього роду по відношенню до великих підродин гадрозаврових — гадрозаврин і ламбеозаврин — вказує те, що, згідно з кладистичними аналізами 1990-х років він мав подібні риси з кожною з цих підродин. Ця обставина стала причиною розбіжностей в класифікації роду.

Одні дослідники включають його, як і роди Tethyshadros і Bactrosaurus, в родину гадрозаврових, але залишають поза підродинами гадрозаврин і ламбеозаврин, що у своє чергу об’єднують у загальну кладу еугадрозаврів. Інші виносять ці роди взагалі за межі родини Hadrosauridae, залишаючи в ширшому таксоні гадрозавроїдів, до якого входять усі динозаври, ближчі до гадрозаврів, ніж до ігуанодонтів.

Зовнішнє по відношенню до гадрозаврин і ламбеозаврин положення цього року на еволюційному дереві постулювалася з 1950-х років. Тоді Фрідріх фон Хюне (Friedrich von Huene) включав його, разом з ще одним базальним родом Tanius, в окрему від гадрозавридів родину надродини Hadrosauria.

Telmatosaurus був зовсім невеликим для гадрозавридів динозавром. Довжина його тіла разом із хвостом становила близько 5 метрів, а маса тіла близько 500 кг. Це у десять разів менше за середню масу гадрозавридів цієї епохи. Існує думка, що ці малі розміри є прикладом острівної карликовості, оскільки місцем проживання представників цього роду був острів Хацег — один з островів тодішнього Європейського архіпелагу. Іншим «карликом» цього регіону був також відкритий Нопчею титанозаврид Magyarosaurus.

Пересувався Telmatosaurus на всіх чотирьох ногах, при бігу піднімаючись на задні ноги і розвиваючи максимальну швидкість в 15-20 км/год, але зазвичай рухаючись значно повільніше. Ймовірно, він використовував передні кінцівки, щоб підтягувати до пащі листя та пагони, які, ймовірно, і поїдав на висоті не більше 1 метра від поверхні.

Череп тельматозавра був витягнутим, «кінським». Він загалом нагадував як череп ігуанодонів, так і черепи інших гадрозавридів. Передщелепна кістка була вузькою і беззубою та, мабуть, підтримувала кератиновий дзьоб. Зубний апарат нагадує зуби інших гадрозавридів. Він мав зубні «батареї» є комплексом з рядів зубів, що постійно змінювалися протягом життя, та здатних перетирати найжорсткішу рослинну їжу. Як верхня, так і нижня щелепа мали більш ніж 30 зубних колон. Це більше ніж у ігуанодонів, але менше ніж у інших гадрозаврів.

Telmatosaurus не мав специфічного для ламбеозавринів суцільного або порожнистого кістяного гребеня на голові. Однак, реконструкція черепа вказує на наявність вигнутих кісткових наростів, що йдуть по сторонах морди. Ці нарости помітно відрізняють голову тельматозавра від голів примітивніших орнітоподів.

Вейсхампел (Weishempel) і Жіану (Jianu) в книзі «Трансільванські динозаври» припускають, що ці нарости, як і в інших гадрозавридів, могли виконувати якусь соціальну функцію, але не можуть стверджувати, що це була якась форма статевого диморфізму.

Як і інші гадрозавриди, Telmatosaurus мав довгого та і жорсткого хвоста, укріпленого сухожиллями, що слугував балансиром під час руху. Хоча порівняно з іншими гадрозавридами та ігуанодонтидами, чия довжина часто перевищувала 10 метрів, Telmatosaurus був маленьким та витонченим, опора переважно на задні кінцівки при майже горизонтальному положенні тіла робила наявність такого балансиру необхідною.

Молодий Telmatosaurus, котрого досліджували Думбрава (Dumbrava) з колегами мав велику неракову пухлину, яка називається амелобластома, на нижній щелепі. Наявність цієї доброякісної пухлини у динозавра є першим відкриттям такого роду. До цього амелобластоми були відомі лише у сучасних ссавців (включаючи людей) і рептилій. Виявлення амелобластоми у динозавра свідчить про те, що розвиток доброякісних пухлин є базальною характеристикою, а не відносно сучасним станом.

Малоймовірно, що пухлина викликала у динозавра серйозний біль на ранніх стадіях розвитку, але дослідники визначили, що саме цей динозавр помер, не досягнувши дорослого віку. Оскільки ці збережені рештки складаються лише з двох нижніх щелеп, то не можливо точно встановити причину смерті динозавра. Дослідникам було цікаво, чи могла наявність амелобластоми сприяти його смерті. З сучасних прикладів ми знаємо, що хижаки часто нападають на слабких або травмованих особин стада. Пухлина у цього динозавра ще не розвинулась у повному обсязі на момент смерті, але вона могла опосередковано сприяти його ранній загибелі.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter