Повернемо вимерлих тварин до життя
Незофонти (лат. Nesophontes) – вимерлий рід ссавців з монотипічної родини Nesophontidae. Залишки кісток цих тварин були знайдені в погадках сов на Кубі, Кайманових островах, Гаїті та Пуерто-Ріко. Число видів роду варіює серед авторів. Деякі стверджують, що є 12 валідних видів, а інші стверджують, що є всього лише шість видів.
Paradolichopithecus – викопний рід приматів з родини мавпових (Cercopithecidae). Вид жив в пліоцені і ранньому плейстоцені в Європі та Азії. Скам’янілі рештки виду знайдені в Іспанії, Румунії та Китаї.
Tetrameryx – вимерлий рід парнокопитних родини вилорогові (Antilocapridae). Проіснував в період від 1,8 мільйона до 12 000 років тому. Його скам’янілості відомі з Мексики, західної частини Сполучених Штатів і Саскачевану. Назва означає «чотирьохрогий жуйний», її він отримав через те, що роги представників роду розділені на два зубця. У T. shuleri задній зубець набагато довший за передній.
Protopithecus – вимерлий рід великих мавп Нового Світу, який жив під час плейстоцену. Скам’янілості були знайдені в печері Тока-да-Боа-Віста в Бразилії, а також в інших регіонах країни. Скам’янілості ще однієї великої, але не такої міцної статури мавпи з підродини Atelinae, Caipora, також були виявлені в Тока-да-Боа-Віста.
Chasmaporthetes – вимерлий рід гієн, ендеміки Північної Америки, Африки та Азії протягом пліоцену-плейстоцену, жили в проміжок від 4,9 мільйона до 780 тисяч років тому. Рід, ймовірно, еволюціонував з євразійських міоценових гієн, таких як Thalassictis або Lycyaena.
Сардинський дхол (Cynotherium sardous) – це вимерлий острівний псовий, що був ендеміком сьогоднішніх середземноморських островів Сардинія (Італія) та Корсика (Франція), які були з’єднаними більшу частини плейстоцену. Він вимер з появою людей на цьому острові. Наукова назва тварин означає “собачий звір Сардинії”, родова назва походить від давньогрецьких слів θήρ – ‘звір, дика тварина’ та κύων – ‘собака’, а видова назва від латинського Sardous – ‘з Сардинії’.
Сардинська піка (лат. Prolagus sardus) – вимерлий вид зайцеподібних ссавців родини Prolagidae, що мешкав виключно на середземноморських островах Сардинія і Корсика. Його описували, як великого зайця без хвоста. На сардинських пік полювали місцеві жителі, які вживали їх м’ясо в їжу. В результаті на межі XVIII і XIX століть вид був повністю винищений.
Eomellivora – вимерлий рід доісторичних мустелових, тісно пов’язаний з медоїдом (Mellivora capensis) та відомий з міоцену Євразії та Північної Америки і, можливо, Африки.
Дипротодони (лат. Diprotodon, що означає «дворізець») – найбільші відомі сумчасті, що коли-небудь жили на землі. Дипротодони належать до так званої австралійської мегафауни – групи незвичайних видів, що жили в Австралії в період приблизно від 1,6 мільйона до 47 – 40 тисяч років тому, тобто більшу частину плейстоцену. Кістки дипротодонов, включаючи повні черепи і скелети, а також волосся і сліди були знайдені в багатьох місцях Австралії. Іноді знаходять скелети самок разом зі скелетами дитинчат, що колись знаходились в сумці.
Daouitherium (лат.) – рід вимерлих примітивних хоботних з вимерлої родини Numidotheriidae. Жив в ранньому еоцені близько 55 мільйонів років тому в Північній Африці. Рештки цієї тварини, що складаються з фрагментів щелеп і зубів, були виявлені на території фосфатного басейну Улед Абдун (en: Ouled Abdoun Basin) в Марокко. За оцінками, тварина важило від 80 до 170 кг, що робить його одним з найбільших ранніх ссавців, відомих з Африки. За іншими оцінками його вага сягала 200 кг.