Повернемо вимерлих тварин до життя
Algoasaurus — рід зауроподових динозаврів з ранньокрейдової формації Верхній Кірквуд (беррійський – ранній валанжинський віки) Капської провінції Південної Африки, зокрема поблизу містечка Деспетч (Despatch). Родова назва означає «рептилія затоки Алгоа».
Wladysagitta – вимерлий рід остеостракових безщелепних риб, що існував у нижньому девоні на території сучасного Поділля, Україна. Розмір: 15 см в довжину.
Hulitherium – вимерлий сумчастий ссавець родини Diprotodontidae з ряду дипротодонтів (Diprotodontia). Рід включає один вид – Hulitherium tomasetti. У плейстоцені мешкав на Новій Гвінеї.
Thylophorops – вимерлий рід дідельфінових опосумів з пліоцену Південної Америки. На відміну від своїх близьких дідельфінових родичів (сучасні опосуми Philander і Didelphis), Thylophorops демонструє спеціалізацію на хижацтві (як сучасний Lutreolina). Один з видів, T. lorenzinii, є найбільшим відомим опосумом усіх часів, що може свідчити про його макрохижацьку роль.
Llanocetus — рід вимерлих зубатих вусатих китів з пізнього еоцену Антарктиди. Типовий вид, Llanocetus denticrenatus, досягав гігантських розмірів. Молодий екземпляр досягав приблизно 8 м в довжину, а другий, безіменний вид, відомий лише за трьома ізольованими премолярними зубами, досягав загальної довжини тіла до 12 м. Як і інших вусатих китів еоцену, у Llanocetus відсутній китовий вус. Ймовірно, він живився всмоктуванням, як сучасні дзьоборилові та карликові кити.
Scleromochlus – рід вимерлих дрібних птерозавроподібних архозаврів з пізнього тріасу. Рід містить типовий і єдиний вид Scleromochlus taylori, названий Артуром Смітом Вудвордом (Arthur Smith Woodward) у 1907 році. Назва роду з грецької означає “тверда точка опори”.
Sthenurus — вимерлий рід кенгуру. При довжині близько 3 м, деякі види були вдвічі більшими за сучасні види. Sthenurus був спорідненим з більш відомим Procoptodon. Вважається, що підродина Sthenurinae відокремилася від спорідненого таксону Macropodinae (кенгуру і валлабі) в середині міоцену, а потім її популяція зростала протягом пліоцену.
Ocepeia – вимерлий рід африканських ссавців, що мешкав на території сучасного Марокко в епоху середнього палеоцену, приблизно 60 мільйонів років тому. Вперше тварина була названа і описана у 2001 році, типовий вид – O. daouiensis з селандського етапу марокканського басейну Улед-Абдун. Другий, більший вид, O. grandis, відомий з дещо молодшого танетського етапу в тій же області. За життя ці два види важили приблизно 3,5 кг і 10 кг, відповідно. Вважається, що вони були спеціалізованими листоїдами. Викопні черепи Ocepeia є найдавнішими відомими африканськими черепами і найкраще вивченими з усіх палеоценових ссавців Африки.
Macrocranion — рід вимерлих ссавців еоценової епохи Європи та Північної Америки. Виняткові скам’янілості були знайдені в Мессельській ямі в Німеччині. Види макрокраніонов часто описують як хижаків лісової підстилки розміром з невеликих вивірок, але з довшими кінцівками. Рід представлений на ділянці Мессель Піт двома видами M. tupaidon і M. tenerum.
