
Ornatops (що означає “прикрашене обличчя”) – рід гадрозаврів з підродини Saurolophinae, відомий з пізньокрейдової формації Менефі в штаті Нью-Мексико, США. Рід містить один вид, Ornatops incantatus.
Повернемо вимерлих тварин до життя

Ornatops (що означає “прикрашене обличчя”) – рід гадрозаврів з підродини Saurolophinae, відомий з пізньокрейдової формації Менефі в штаті Нью-Мексико, США. Рід містить один вид, Ornatops incantatus.

Chasmaporthetes – вимерлий рід гієн, ендеміки Північної Америки, Африки та Азії протягом пліоцену-плейстоцену, жили в проміжок від 4,9 мільйона до 780 тисяч років тому. Рід, ймовірно, еволюціонував з євразійських міоценових гієн, таких як Thalassictis або Lycyaena.

Сардинський дхол (Cynotherium sardous) – це вимерлий острівний псовий, що був ендеміком сьогоднішніх середземноморських островів Сардинія (Італія) та Корсика (Франція), які були з’єднаними більшу частини плейстоцену. Він вимер з появою людей на цьому острові. Наукова назва тварин означає “собачий звір Сардинії”, родова назва походить від давньогрецьких слів θήρ – ‘звір, дика тварина’ та κύων – ‘собака’, а видова назва від латинського Sardous – ‘з Сардинії’.

Сардинська піка (Prolagus sardus) — вимерлий вид зайцеподібних ссавців родини Prolagidae, що мешкав виключно на середземноморських островах Сардинія і Корсика. Його описували, як великого зайця без хвоста. На сардинських пік полювали місцеві жителі, які вживали їх м’ясо в їжу. В результаті на межі XVIII і XIX століть вид був повністю винищений.

Пролацерта (Prolacerta) — вимерлий рід архозавроподібних рептилій, що існував у ранньому тріасі. Скам’янілі рештки виду знайдені у басейні річки Кару у ПАР та Антарктиді. Пролацерту відносять до ряду Prolacertiformes. До цього ж ряду відносили проторозаврів (Protorosauridae) та таністрофеїв (Tanystropheidae), однак філогенічний аналіз відділив пролацерту від проторазаврів, таким чином ряд Prolacertiformes наразі є монотипічним. Плазун схожий на велику ящірку завдовжки до метра.

Eomellivora – вимерлий рід доісторичних мустелових, тісно пов’язаний з медоїдом (Mellivora capensis) та відомий з міоцену Євразії та Північної Америки і, можливо, Африки.

Llukalkan — вимерлий рід хижих динозаврів з родини Abelisauridae, що жив на території сучасної Аргентини в кінці крейдяного періоду. Представлений єдиним видом — Llukalkan aliocranianus.

Sinomacrops – рід вимерлих анурогнатидних птерозаврів, відомий з Daohugou Beds (середній – пізній юрський період) у свиті Тяойшань в Мутоденг, графство Цінлун провінції Хебей. Залишки Sinomacrops датуються віком приблизно 164 – 158 мільйонів років. Типовий та єдиний відомий вид – Sinomacrops bondei.

Proapteryx micromeros — викопний вид безкілевих птахів родини ківієвих (Apterygidae), що існував в міоцені (19-16 млн років тому). Рештки птаха знайдені у відкладеннях формації Баннокберн в регіоні Отаго на півдні Нової Зеландії.

Морганукодон (Morganucodon, «зуби з Гламоргану», за латинською назвою цієї місцевості в «Книзі Судного дня») — один з найдавніших ссавців, що існував у пізньому тріасі та, ймовірно, вимерлий в ранньому юрському періоді. Вперше його рештки виявив у Гламоргані Вальтер Георг Кюне. Рід існував на Землі 221–210 млн років тому. Ототожнюється з еострозодоном.