Tadorna rekohu — вимерлий вид галаза, який був ендемічним для островів Чатем і був тісно пов’язаний з галагазом мінливим (Tadorna variegata) з Нової Зеландії. Він вимер після заселення островів моріорі близько 1500 року.
Видова назва походить від назви островів Чатем (Нова Зеландія), де раніше мешкала T. rekohu, мовою народу моріорі. Назву подарував фонд Hokotehi Moriori Trust, який представляє корінне населення островів Рекоху-Чатем.
Вид Tadorna rekohu має інші пропорціх, ніж T. variegata, і відмінний від T. variegata за остеологічними ознаками та алометрією, наведеними нижче.
Череп T. rekohu довший і має меншу міжочну ширину. Плечові кістки T. rekohu в середньому коротші, з більш міцними проксимальними та дистальними кінцями. Ліктьові кістки та зап’ясткові кістки в середньому коротші у T. rekohu, а проксимальна ширина променевої кістки в середньому більша у T. rekohu.
Стегнова кістка T. rekohu довша відносно загальної довжини плечової кістки. Співвідношення середньої довжини плечової кістки до стегнової кістки у T. rekohu коливається від 1,92 до 1,96 (пов’язані скелети) порівняно з 2,00–2,11 та 2,02–2,18 у самок та самців T. variegata відповідно. Стегнові кістки і цівки T. rekohu в середньому довші.
Острови Рекоху-Чатем, розташовані за 785 км на схід від основної частини Аотеароа (Нова Зеландія), характеризуються високим рівнем ендемізму видів. До появи людей на цих островах мешкала багата фауна водоплавних птахів, що включала щонайменше вісім видів качок.
Геометричний морфологічний аналіз та філогенетичний аналіз повних мітогеномів підтверджують, що Tadorna rekohu була сестринським таксоном до галагаза мінливого Tadorna variegata (Gmelin, 1789) з основної частини Нової Зеландії. Предки качки Рекоху колонізували острови Чатем близько 390 000 років тому, в пізньому плейстоцені.
Порівняно короткі, міцні кістки крил і довгі кістки ніг вказують на те, що цей вид мав обмежену здатність до польоту порівняно з його материковими родичами. Наявність кісток Tadorna rekohu в ранніх відкладах сміттєзвалищ моріорі свідчить про те, що її вимирання було спричинене надмірним полюванням до пізнішого заселення островів європейцями та маорі в XIX столітті.
Скам’янілості
