Syntomiprosopus (що означає «коротке обличчя») – вимерлий рід архозавроморфів, можливо, крокодиломорф з пізнього тріасового періоду в Аризоні. Типовий і єдиний відомий вид – S. sucherorum. Syntomiprosopus був незвично короткомордим та схожий на нотозуха Simosuchus з пізнього крейдового періоду. Це може бути прикладом конвергентної еволюції між тріасовими базальними архозаврами та крейдовими архозаврами.
Викопні рештки Syntomiprosopus були виявлені в кар’єрі Даунса, розташованому на сході Арізони, трохи вище “Placerias Quarry” і трохи нижче основного горизонту кар’єру Даунса. Скам’янілості були знайдені під час спільних розкопок Музеєм природничих наук Північної Кароліни (NCSM) та Аппалацьким державним університетом (ASU) між 2013–2015 роками в рамках серії розкопок, розпочатих у 2010 році. Кар’єр є частиною Chinle Formation, що датується пізнім тріасом, а радіометричні вимірювання показали вік приблизно 219,39 ± 0,16 мільйонів років.
Зразок голотипу (NCSM 29059–29060) складається з двох пов’язаних частин цілої правої нижньої щелепи, разом з паратипами NCSM 26729 (суглобовий комплекс із задньої частини лівої щелепи), NCSM 26730 (передня частина лівої нижньої щелепи), NCSM 27677 (середня частина лівої нижньої щелепи), NCSM 27678 (інший лівий суглобовий комплекс) і NCSM 29061 (правий суглобовий комплекс). Вони належать принаймні двом, але, можливо, навіть чотирьом особинам.
Знайдена частина задньої частини черепа та черепної коробки (NCSM 27679), пов’язана з матеріалом щелепи, також може належати Syntomiprosopus, так само, як і деякі крижові хребці (NCSM 27991 та NCSM 27992), але за анатомічними ознаками їх не можна остаточно віднести до Syntomiprosopus. Однак, оскільки в викопному ложі немає інших подібних за розмірами хребетних, хребці мають однакову збереженість з іншими рештками та не відповідають жодній раніше відомій тварині з кар’єру Даунса, Хекерт (англ. Heckert) та його колеги впевнено віднесли череп до Syntomiprosopus.
Хекерт та його колеги назвали Syntomiprosopus від грецьких слів syntomi (“короткий”) і prosopus (“обличчя”) для позначення його характерних коротких щелеп. Видова назва sucherorum дана на честь Скотта та Карен Сучер (Scott (“Major”) і Karen Sucher), які добровільно витратили 22 роки на підтримку та допомогу Хекерту та його колегам, включаючи участь у розкопках у кар’єрі Даунса, що виявили рештки Syntomiprosopus.
Syntomiprosopus відомий лише з кісток нижньої щелепи та, можливо, частини черепної коробки. Однак нижня щелепа відрізняється від інших пізньотріасових рептилій, будучи оскільки вона майже така ж широка, як і довга, а закінчується П-подібною кривою. Нижня щелепа міцна, приблизно в 2,5 рази довша ніж вища, а її висота сильно змінюється по довжині. Щелепи мають грубу і грубо текстуровану поверхню з неправильно розміщеними ямками і канавками без чіткого малюнка.
У Syntomiprosopus дуже мало зубів: найменший зразок має лише вісім активних положень зубів, а найбільший зразок – лише чотири. Зуби поділяються на сукупність 2—4 передніх зубів, що направлені вперед, великий іклоподібний зуб, за яким слідують до 3 маленьких постіклових зубів, найменший набір у зубному ряді. У більших зразках зубні гнізда для цих постіклових зубів розсмоктуються в щелепну кістку, і зуби втрачаються. Самі зуби асиметричні, мають пласку зовнішню поверхню і бульбовидні внутрішні поверхні, та, здається, мають по краях великі зубці.
Доведено, що Syntomiprosopus є архозавроподібним, базуючись на будові нижньої щелепи і зубчастих зубів. Однак у нижньої щелепи не можна ідентифікувати жодних характеристик, щоб визначити її спорідненість поза Archosauriformes. Слід зазначити, що симфіз нижньої щелепи грубої форми, великий іклоподібний зуб, короткий суглоб та кут, який добре видно на внутрішній стороні щелепи, – це все характеристики, які варіабельно зустрічаються у крокодиломорфів, хоча перші дві ознаки також зустрічаються в інших архозаврів.
Черепна коробка і задня частина черепа, якщо їх правильно віднеслии до Syntomiprosopus, можуть додатково вказувати на спорідненість із ранніми крокодиломорфами. Крокодиломорфні характеристики цього черепа включають сагітальний гребінь уздовж середньої лінії (утворений зрощеними, піднятими тім’яними кістками), задній край тім’яних кісток розходиться майже на 90° від середньої лінії черепа, існує контакт між латеросфеноїдом і парабазісфеноїдом черепної коробки, можливий контакт між проотичною кісткою середнього вуха та квадратною кісткою на зовнішній поверхні черепа.
Однак цей череп також не має характеристик, що зустрічаються у більш просунутих крокодиломорфів (таких як глибокий порожнистий нижній бік основного потилиці) і зберігає особливості, втрачені в більш похідних крокодиломорфів (наприклад, входи для внутрішніх сонних артерій, високо розташовані на черепі та модифікації середнього вуха). Ця комбінація ознак вказує на те, що якщо Syntomiprosopus справді є крокодиломорфом, то це повинен бути відносно базальний ранній різновид, менш похідний, ніж Sphenosuchus.
Знахідки говорять про те, що Syntomiprosopus втрачав частину зубів в процесі дорослішання, – майже половину зубного ряду. Відомо, що деякі архозаври зменшують кількість своїх зубів по мірі дорослішання (наприклад, тиранозавриди та, можливо, сучасні крокодили), однак лише Limusaurus демонструє таку ж різку різницю у кількості зубів між юними і дорослими особинами (дитинчата Limusaurus мають гострі зуби, які перетворюються на дзьоб у дорослих).
Єдині інші скам’янілості, видобуті з тих же шарів, що і Syntomiprosopus, є невизначеними фітозаврами. Однак шари, що знаходяться безпосередньо знизу та зверху, містять скам’янілості травоїдних броньованих етозаврів Desmatosuchus, Calyptosuchus і Tecovasuchus, а також дицинодонта (ймовірно Placerias) та невстановленого алокотозавра.
Скам’янілості
