Skinnerhyus 🦤 Вимерлий світ

Skinnerhyus shermerorum – вимерлий пекарі, відомий з пізнього міоцену Небраски, США. Він мав порівняно великі вилиці, що нагадують крила.

Skinnerhyus shermerorum відрізняється від Macrogenis, Woodburnehyus і практично всіх інших пекарі, унікальною формою своїх широких вилицевих крил, які ширше в поперечному напрямку і в більшій мірі орієнтовані дорсовентрального, ніж у будь-якого іншого пекарі (Tayassuidae). На підставі цієї ознаки тварину можна віднести до окремого роду.

Skinnerhyus shermerorum також має довшу морду, ніж Macrogenis, Woodburnehyus або будь-які інші пекарі. Для тварини характерні великі ікла і іклові підпірки в черепах, які імовірно належать самцям.

Передній край виличного крила зустрічається з мордою над М1-2 і вентральніше надочничного каналу. Проксимальний передній край виличного крила здається прямим при погляді зверху і лежить перпендикулярно в сагітальній площині. При погляді спереду передній край виличного крила вигнутий злегка дорсально.

Коли череп розглядається з вентральної сторони, райони прикріплення для ростральних і жувальних м’язів поділяються гострими гребенями. Слізний отвір невеликиц у одного зразка, однак в більшості інших зразків він має розмір, типовий для Macrogenis та інших пізніх пекарі міоцену.

Як вказував Райт (1993, 1998), пізній кларендон (кларендонський північноамериканський етап на геохронологічній шкалі є фаунальним етапом Північної Америки згідно з хронологією NALMA, він перекриває серравалійський вік середнього міоцену і тортонський вік пізнього міоцену) був часом великої диверсифікації пекарі, в основному за рахунок значного розвитку їх виличних кісток і гребенів на морді. Хоча у більшості таксонів розмір вибірки малий, можна бути впевненим, що ці особливості викликані не лише статевим диморфізмом, так як існує кілька зразків, де виличні фланці і гребені відомі з черепів, що належать самцям і самкам.

Скам’янілості

Джерела

Поширити