Saurosuchus — архозавр з Аргентини 🦤 Вимерлий світ

Saurosuchus — рід вимерлих архозаврів з клади Loricata, що жили за часів верхньотріасової епохи (карній – норій) на території сучасної Аргентини. Родова назва буквально означає “ящіркокрокодил”. До роду відносять єдиний типовий вид – Saurosuchus galilei.

Нові вид і рід описав Reig в 1959 році за голотипом PVL 2062 (череп), знайденим у формації Ischigualasto на північному заході Аргентини. Представники виду були довжиною близько 7 метрів, пересувалися на чотирьох повністю випрямлених кінцівках. Рід вважався членом групи Rauisuchia, хоча тепер він відноситься до клади Loricata, що включає в себе як Rauisuchia, так і справжніх крокодилів.

На жаль, Saurosuchus відомий тільки за неповними рештками, але й вони вказують на те, що він був великим. Те, що ці скам’янілості належать хижакам, можна побачити, наприклад, по будові черепу, що має кілька класичних хижих характеристик. Череп ширший ззаду, ніж в морді, що формує місця для прикріплення сильних кусаючих м’язів, а очі тварини злегка нахилені вперед для сприйняття глибини. Це дозволяло спростити пошук здобичі та полегшувало нанесення смертельного удару при її ловлі.

Точний метод вбивства міг варіюватися в залежності від здобичі. Зокрема, дрібних тварин Saurosuchus міг вбивати просто зубами та нищівними щелепами, а велику здобич ослаблювати укусами поки вона не стече кров’ю.

На задній частині черепа є кріплення для сильних м’язів шиї, які можуть вказувати на те, що Saurosuchus стискував щелепи і тримав здобич, поки та боролася, що потребувало сильних м’язів шиї для підтримування черепу.

Вважається, що зуби Saurosuchus змінювались протягом всього життя, так що, коли зуб зношувався і втрачався, на його місці виростав інший. Це компенсувало втрату зубів, спричинену атаками на великих тварин, які могли ламати зуби хижака під час боротьби. Така заміна зубів спостерігається також у сучасних крокодилів, а також існувала у динозаврів.

Ще одна схожість, яку Saurosuchus поділяє з крокодилами (та фітозаврами) полягає в тому, що верхньощелепна кістка і морда мають ямки, хоча ямки у Saurosuchus не так добре розвинені. Ці ямки є місцями прикріплення тканин, а слаборозвинені ямки Saurosuchus вказують, що їх черепні м’які тканини не були такими розвиненими, як у пізніших фітозаврів та крокодилів. Такі заглиблення в черепі досі не відомі в інших райзухій, що дозволяє припустити, що Saurosuchus був на більш просунутій стадії розвитку.

Як і інші райзухії, вважається, що Saurosuchus пересувався на чотирьох ногах, що дозволяло підтримувати його велікі розмір і вагу. Уповільнюючи Saurosuchus порівняно з двоногими рептиліями, це, мабуть, не було перешкодою, оскільки існувало багато тварин, які були б такими ж повільними, якщо не повільнішими. Такий спосіб пересування також може пояснити розвиток броні з остеодерм вздовж спини. Під час бійки за територію чи здобич один Saurosuchus міг би залізти на спину іншого, і тоді броня допомогала захиститися від укусів на такій критичній ділянці, як хребет. Це дозволяло б слабшим особинам вийти з бою пораненими, але все ще живими.

Будучи одним із найбільших відомих викопних райзухій, Saurosuchus був верховним хижаком свого часу. Saurosuchus жив в екосистемі, де еволюціонували такі ранні динозаври, як Eoraptor та Herrerasaurus. Saurosuchus, мабуть, був занадто повільним для активного полювання на них, хоча його великий розмір означав, що ранні динозаври майже напевно поступались би йому, а не ризикували стати його наступним прийомом їжі. Замість цього Saurosuchus був, мабуть, мисливцем на інших великих і повільних тварин, таких як ринхозавр Hyperodapedon.

Незважаючи на свої великі розміри, Saurosuchus, можливо, не був найбільшою райзухією, оскільки, за оцінками, Fasolasuchus був довжиною від восьми до десяти метрів.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter