Sarabosaurus — моноспецифічний рід пліоплатекарових мозазаврів з нижнього турону тропічних сланців штату Юта, США. Типовий і єдиний вид — S. dahli.
Назва Sarabosaurus походить від арабського слова “Sarab“, що означає “міраж пустелі”, і грецького “sauros“, що означає ящірка. Назва “ящірка пустельного міражу” віддає данину поваги міражам, які часто можна побачити влітку в спекотних тропічних сланцевих пустелях, що дають лише проблиск життя, яке процвітало в давно зниклому Крейдяному Західному внутрішньому морі.
Видовий епітет “dahli” надано на честь великого внеску Стіва Дала (Steve Dahl), багаторічного волонтера Національного пам’ятника “Великі сходи-Ескаланте” в Канабі, штат Юта.
Голотипний зразок Sarabosaurus, UMNH VP21800, зберіг значну частину черепа та осьового посткраніального скелета. Це найдавніший мозазавр, відомий на сьогодні із Західного Внутрішнього моря, він датується віком приблизно 93,7 млн.р. Однак, наявність унікального судинного візерунку базифеноїда, який до цього часу був відомий лише у похідних представників клади Plioplaticarpinae, дала підстави для включення тварини в цю групу.
Новий таксон має судинний візерунок базисфеноїда, який до цього часу спостерігався лише у пліоплатекарпових мозазаврів, що дивергували значно пізніше. Переоцінка морфології базисфеноїда раніше описаних туронських мозазаврів за допомогою методів мкКТ виявила, що похідний стан також присутній у Yaguasaurus, а початковий стан — у Tethysaurus і Russellosaurus. У цих двох таксонів канали входять у базисфеноїд, але не переходять у базиоципіталь. Замість цього вони виходять тільки високо на задній стінці sella turcica, в положенні, подібному до базилярної артерії інших ящірок.
Такий судинний патерн, як у початковому, так і в похідному станах, є унікальним серед плазунів і підтримує включення вищезгаданих таксонів до монофілетичної родини Plioplatecarpinae. Філогенетичний аналіз відновлює Sarabosaurus dahli як сестринський таксон до Yaguarasaurus та всіх інших пізніших пліоплатекарпових, а Russellosaurus і Tethysaurus як послідовні сестринські таксони. Тилозаврові мозазаври зберігають примітивний стан базисно-феноїдної васкуляризації. Це свідчить про дивергенцію тилозаврів і пліоплатекарпінів у пізньому сеномані або ранньому туроні.
Sarabosaurus — невеликий мозазавр, довжина тіла його типового зразку сягала 3 метрів. Збережені ростові кільця вказують на те, що голотип був зрілою особиною. На момент смерті йому було від 3 до 4 років.
Скам’янілості
