Sacabambaspis 🦤 Вимерлий світ

Sacabambaspis — вимерлий рід безщелепних риб, що жили в ордовицький період. Sacabambaspis мешкав на мілководді на околицях континенту Гондвани (рештки відомі з Південної Америки, Австралії та Передньої Азії). Він був родичем Arandaspis та один із найвідоміших арандаспідів.

У 1987 році міжнародна палеонтологічна експедиція, очолювана Ф. Жанв’є (Ph. Janvier; Національний центр наукових досліджень, Париж), працювала в маловивченому гірському районі південної Болівії, який півмільярда років тому був акваторією древнього моря. Тут вдалося виявити викопні рештки невідомих науці безщелепних тварин, що мешкали близько 470 млн. років тому, це були перші ордовицькі хребетні Південної Америки. За назвою прилеглого села Сакабамба знахідці надали назву Sacabambaspis.

Довжина Sacabambaspis була приблизно 25 сантиметрів, а ширина – не більше 10 см. Його форма тіла віддалено нагадувала пуголовка з великою головою, плоским тілом, гнучким хвостом і відсутністю плавців. У риби були характерні очі, спрямовані вперед, як автомобільні фари.

Sacabambaspis мав головний щит, сформований великою верхньою (дорсальною) пластиною, що мала посередині невеликий гребінь та глибокою вигнутою нижньою (черевною) пластиною. Цей головний щит був прикрашений характерними горбками у формі дубового листка або сльози. Крім того, він мав вузькі зяброві пластини, котрі з’єднували ці дві сторони і покривали зяброву область. Очі були відсунуті далеко вперед, і між ними, можливо, були дві маленькі ніздрі, котрі могли бути оточені ендоскелетною кісткою. Решту тіла, за межами головного щита, покривала довга, схожа на ремінець, луска.

Хвіст складався з відносно великих спинної та черевної перетинок та подовженої хордальної частки, задній кінець якої облямований невеликим плавником. Ця структура хвоста чітко відрізняється від гетеростраків, які в даний час об’єднані з арандаспідами та астраспідами в кладу Pteraspidomorphi, у них хвостовий плавець дифіцеркальний і посилений кількома великими підтримуючими променями.

Хоча він і не мав щелеп, рот Sacabambaspis janvieri був вистелений майже 60 рядами невеликих кісткових ротових пластин, які, ймовірно, були рухомими, щоб забезпечити більш ефективне всмоктування за рахунок розширення та скорочення ротової порожнини та глотки.

Плавцем Sacabambaspis, очевидно, був поганим і тримався в придонних шарах води, харчуючись дрібною здобиччю (хробаками, рачками) та детритом. Серед сучасних риб, віддаленими його родичами є круглороті хребетні — міксини та міноги (проте схожість їх виявляється лише за деякими ознаками). На думку фахівців, Sacabambaspis є представником особливої гілки хребетних, що, мабуть, дали початок щелепноротим.

Скам’янілості Sacabambaspis демонструють чіткі докази сенсорної структури (системи бічних ліній). Це лінія пор, у кожній з яких знаходяться відкриті нервові закінчення, які можуть виявляти незначні рухи у воді, створені, наприклад, хижаками. Розташування цих органів у правильні рядки дозволяє рибі визначити напрямок і відстань, звідки походить збурення у воді.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter