Rajasaurus — абелізаврид з крейди Індії 🦤 Вимерлий світ

Rajasaurus — рід хижих абелізавридних тероподових динозаврів з пізньої крейди Індії. Включає один вид — Rajasaurus narmadensis. Кістки були розкопані з формації Ламета в штаті Гуджарат на заході Індії, ймовірно, він мешкав на території сучасної долини річки Нармада. Динозавр, ймовірно, був 6,6 метрів завдовжки і мав один ріг на лобі, який, ймовірно, використовувався для демонстрації та ударів головою. Як і інші абелізаври, Rajasaurus, ймовірно, був засідковим хижаком.

Формація Ламета була відкрита в 1981 році геологами Геологічної служби Індії (GSI) Г. Н. Двіведі (G. N. Dwivedi) та Дхананджаєм Махендракумаром Мохабеєм (Dhananjay Mahendrakumar Mohabey) після того, як працівники цементного кар’єру ACC у селі Рахіолі поблизу міста Баласінор у штаті Гуджарат на заході Індії знайшли вапнякові структури, які згодом були визнані яйцями динозаврів.

Рештки Rajasaurus були знайдені в багатому на скам’янілості вапняковому шарі, котрий геолог GSI Суреш Шрівастава (Suresh Srivastava) розкопував під час двох окремих поїздок у 1982-1983 та 1983-1984 роках. У 2001 році команди з Американського інституту індійських досліджень та Національного географічного товариства за підтримки Університету Панджабу долучилися до дослідження, щоб реконструювати розкопані рештки. Фрагменти раджазавра, а саме шматок верхньої щелепи, також були знайдені поблизу Джабалпура в штаті Мадхья-Прадеш у північній частині формації Ламета.

Rajasaurus був офіційно описаний у 2003 році геологом Джеффрі Вілсоном (Jeffrey A. Wilson) з колегами.

Голотипний зразок Rajasaurus складається з часткового скелета, GSI Type No. 21141/1-33, який включає кістки черепа, зокрема, верхні щелепи, передщелепні кістки, черепну коробку та квадратну кістку. Посткраніальні рештки складають хребет, стегнова кістка, ноги та хвіст. Це перший індійський теропод, у якого збереглися такі посткраніальні рештки. Можливо, Rajasaurus, Lametasaurus та Indosaurus є синонімами, хоча це не може бути підтверджено остаточно через фрагментарність решток, а зразок Lametasaurus взагалі був втрачений.

Родова назва Rajasaurus походить від санскритського rāja, що означає “цар, суверен, вождь або найкращий у своєму роді” та давньогрецького sauros, що означає “ящірка”. Видова назва narmadensis походить від назви річки Нармада в центральній Індії, поблизу якої динозавра було знайдено.

У 2010 році палеонтолог Грегорі Пол (Gregory S. Paul) оцінив довжину тіла Rajasaurus в 11 метрів, а вагу — в 4 тонни. У 2016 році його довжину оцінили в 6,6 метра. Раджазавр був дуже схожий на мадагаскарського абелізаврида Majungasaurus.

На передніх кінцівках Rajasaurus — чотири пальці, а самі вони були короткими. Тому основним інструментом полювання виступала масивна голова. Проте череп був коротким, щелепна мускулатура, ймовірно, була скромною, а зуби — короткими. Rajasaurus, ймовірно, мав силу укусу, подібну до Allosaurus, близько 3500 ньютонів.

Rajasaurus мав низький ріг на лобі, який переважно сформований носовою кісткою, а не лобовою, на відміну від рогу Majungasaurus. За життя ріг, ймовірно, був такого ж розміру, як і у викопному стані, на відміну від Carnotaurus, у якого за життя ріг був збільшеним за рахунок потовщеного шару шкіри. Хоча Rajasaurus мав потовщений шар шкіри, він, ймовірно, не збільшував загальну довжину рогу. Там, де лобна частина з’єднується з носовою, є коритоподібний жолобок, облямований рельєфною стінкою, що зменшується у висоту і ширину до середньої лінії, слугуючи для підтримки рогу на носі.

У 2014 році палеонтолог Тьєррі Тортоза (Thierry Tortosa) створив підродину Majungasaurinae, щоб відокремити нещодавно відкритого європейського Arcovenator, Majungasaurus, Indosaurus, Rahiolisaurus та Rajasaurus від південноамериканських абелізаврів. Розподіл проходив на основі фізичних характеристик, таких як подовжені антиорбітальні фенестри перед очницями та сагітальний гребінь, який розширюється в трикутну поверхню до передньої частини голови.

Незважаючи на великі океанічні бар’єри, існує припущення, що в пізній крейді відбулася міграція абелізаврів між Африкою, Європою, Мадагаскаром та Індією. Ця міграція в кінцевому підсумку ізолювала південноамериканських абелізаврів. Можливо, що переміщення тварин відбувалося між Європою та Індією через Африку, враховуючи її близькість до обох країн. Вулканічна острівна дуга Драс-Кохістан могла дозволити перехід з одного острова на інший і відкривала б опосередкований шлях до Азії, але це все ще залишається під великим сумнівом.

Rajasaurus відрізняється від інших родів єдиним лобним рогом (хоча у Majungasaurus він також лише один), видовженими надскроневими отворами (отворами у верхній задній частині черепа) і клубовими кістками на стегні, які мають гребінь, що відокремлює поличку стегна від тазостегнового суглоба.

Ріг Rajasaurus міг використовуватися для демонстрації або для биття головами з іншими особинами того ж виду. Зважаючи на відсутність амортизуючої губчастої кістки в черепі, удари головою могли бути як малорухливими штовханнями, як у сучасних морських ігуан (Amblyrhynchus cristatus), так і зосередженими на шиї та боках, як у жирафів (Giraffa spp.). М’язи шиї у абелізавридів були пристосованими для витримування високих навантажень. Ріг міг використовуватися для захисту території або для шлюбних поєдинків.

Абелізавриди могли бути засідковими хижаками, використовуючи тактику “вкусити й тримати” для полювання на велику здобич. Кістки ніг Majungasaurus порівняно коротші, ніж у інших подібних за розміром тероподів, що дозволяє припустити, що динозавр був порівняно повільнішим. Те ж саме спостерігається і у Rajasaurus. Однак, можливо, цератозаври могли швидко прискорюватися.

Rajasaurus був знайдений у формації Ламета, гірські породи якої були радіометрично датовані маастрихтським віком пізньої крейди. Це був посушливий або напівпосушливий ландшафт з протікаючою через нього річкою, яка, ймовірно, забезпечувала чагарниковий покрив біля води, і яка утворилася між епізодами вулканізму в Деканських трапах.

Rajasaurus, ймовірно, мешкав на території сучасної долини річки Нармада. Ця формація відома як місце гніздування зауроподів. Тут де було знайдено кілька яєць динозаврів, а стада зауроподів, ймовірно, обирали для гніздування піщаний ґрунт. Звідси відомі і яйця великих тероподів, але невідомо, чи належали вони раджазавру. Копролітові рештки зауроподів вказують на те, що вони жили в лісовому ландшафті, харчуючись такими рослинами, як хвойні Podocarpus, Araucaria та Cheirolepidiaceae, саговники, пальми, ранньою травою, а також квітковими рослинами Caryophyllaceae, Sapindaceae та Acanthaceae. Доісторична змія Sanajeh в основному здійснювала набіги на гнізда зауроподів за яйцями, хоча, можливо, вона також полювала на яйця менших тероподів.

До пізньої крейди Індія відокремилася від Мадагаскару та Південної Америки під час розпаду Гондвани. Однак, незважаючи на те, що це був острів, немає жодних доказів існування ендемічних тварин з унікальними рисами з пізньокрейдяної Індії, що, можливо, вказує на постійний зв’язок з іншими частинами світу, ймовірно, з Африкою через її близькість. Подібність між європейськими та індійськими таксонами яєць зауроподів свідчить про міжконтинентальну міграцію тварин між Індією, Європою та Південною Америкою протягом крейди, незважаючи на водні бар’єри.

З Ламетської формації було описано кілька динозаврів, таких як ноазавр Laevisuchus; абелізаври Indosaurus, Indosuchus, Lametasaurus і Rahiolisaurus; і титанозаври Jainosaurus, Titanosaurus і Isisaurus. Різноманітність абелізауроїдних і титанозаврових динозаврів Крейдової Індії вказує на їхню близькість до динозаврів інших континентів Гондвани, які мали схоже населення.

Динозаври в Індії, ймовірно, вимерли через вулканічну активність приблизно за 350 000 років до межі крейди і палеогену.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter