Polonolimulus — викопний рід мечохвостів з родини Austrolimulidae. Типовий та єдиний вид — P. zaleziakensis, знайдений в тріасових відкладах Польщі.
Зразки Polonolimulus були зібрані у 2008 році Гжегожем Нєдзвєдзьким (Grzegorz Niedźwiedzki) із тимчасового відслонення, пов’язаного з будівництвом швидкісної автомагістралі S7 поблизу села Залезянка, на північний схід від Кельце у Свентокшиському воєводстві на півдні Польщі. Це мсцезнаходження датується раннім тріасом й представляє собою червонувато-бурі аргіліти й пісковики з прошарками сірих глинистих каменів. Дві скам’янілості мечохвостів були знайдені у вигляді увігнутих відбитків у дуже дрібному пісковику. Зібрати вдалося лише одну, тоді як другу було відлито з гіпсу. Зібрана скельна плита з увігнутим відбитком також має на нижній поверхні опуклу скам’янілість, схожу на мечохвоста. Зразки зберігаються в колекції Бунтсандштайна в Польському геологічному інституті — Національному науково-дослідному інституті, Варшава, Польща, під номерами Muz. PGI 1808.II.10 та 11.
Родове ім’я походить від поєднання слів «Polonia» — латинської назви Польщі, та «Limulus» — родової назви сучасного атлантичного мечохвоста (Limulus polyphemus). Видова назва — на честь села Залезянка в горах Святого Хреста, де розташоване типове місцезнаходження.
Це австролімулід з довжиною тіла 8 см та шириною — 7 см. Аустролімулід із вигнутими, видовженими, спрямованими назад і вбік щелепними шипами, що сягають майже до заднього краю торацетрона. Задній край просоми переходить у пару виступів, спрямованих назад, розташованих з боків від бічних країв торацетрона. Просома вздовж середньої лінії дещо довша за торацетрон.
Просома серповидної форми, з гіпертрофованими генальними шипами, що відходять від тварини медіолатерально, що й є особливістю цього таксона. Опуклість бічних ділянок просоми менш виражена. Офтальмічні гребені, якщо їх правильно інтерпретувати, помірно вигинаються вперед і в дорсальному напрямку, причому передня структура невиразна через погане збереження. Кардіальна лопать погано помітна, має майже трикутну форму, з ледь помітним серединним гребенем.
Торацентрон — трапецієвидної форми. Бічні краї торацетрону вигинаються до тильної сторони в передній частині, утворюючи з кожного боку невеликі округлі передньо-бічні лопаті торацетрону, а потім вигинаються до передньої сторони в задній частині торацетрону. Також є тельсон, що сягає половини довжини тіла тварини.
Результати досліджень показують, що представники родини Austrolimulidae об’єднуються у три морфологічно відмінні кластери, причому новий таксон належить до морфологічно «найекстремальнішої» групи, що характеризується значно подовженими та розчепіреними щоковими шипами. Крім того, Limulitella визначена як морфологічно проміжна між Limulidae та Austrolimulidae.
Палеобіогеографічна реконструкція показує майже глобальне поширення австролімулідів вже у ранньому тріасі. Це може свідчити про більш раннє розповсюдження у пізньому пермі та/або швидку диверсифікацію групи у найранішому тріасі. Знахідки Polonolimulus та морфологічно найбільш схожого Austrolimulus розташовані в межах або поблизу мілководних морських районів. Це свідчить про розповсюдження через повністю морське середовище. Унікальна морфологія P. zaleziankensis додає різноманітності до відомих тріасових мечохвостів, демонструючи значну різноманітність цієї групи на початку мезозою.
Скам’янілості
