Pholidogaster — тетрапод з карбону Шотландії 🦤 Вимерлий світ

Pholidogaster — вимерлий рід тетрапод, що жив у середньому карбоні (пізній візейський – ранній серпуховський віки). Pholidogaster відомий лише за двома зразками, знайденими в Гілмертоні, Шотландія. Історично він був однією з перших знахідок, що показала еволюційний зв’язок між рибами та амфібіями. Родова назва означає “лускатий живіт”. Pholidogaster належить до надкласу Tetrapoda та родини Colosteidae.

Ця тварина мала дуже довге і струнке тіло, з маленькими і слабкими кінцівками. Плечова структура відведена далі назад, ніж зазвичай. Присутня луска на череві (звідси і назва), що дозволяє припустити, що за життя вона не тільки плавала, але й дряпалася по твердих поверхнях. Будова щелепи незрозуміла, оскільки щелепні кістки на обох екземплярах збереглися не дуже добре. Однак у передній частині рота є великі ікла, які, ймовірно, використовувалися на полюванні. Це була тварина невеликого або середнього розміру, близько 1 м завдовжки.

Колостеїди (Colosteidae) — родина стегоцефалів (чотириногих хребетних), що жили в кам’яновугільному періоді. Вони мали набір ознак різних груп тетрапод або стовбурових тетрапод, що зробило їх історично складними для класифікації.. Зараз вони вважаються частиною лінії, проміжної між найдавнішими девонськими наземними хребетними (такими як Ichthyostega) і різними групами, предками всіх сучасних тетрапод, такими як темноспондили (ймовірно, предки сучасних амфібій) і рептиломорфи (предки амніот, таких як ссавці, рептилії і птахи).

Колостеїди мали видовжене тіло, яке налічувало приблизно 40 хребців, не враховуючи хвоста. Череп плаский і складається з багатьох окремих кісток, як і в інших стегоцефалів. На відміну від темноспондилів та інших “лабіринтодонтів”, колостеїди не мали слухових виїмок на потилиці. Однак вони мали великі нижньощелепні та піднебінні ікла (на нижній щелепі та піднебінні) на додаток до менших маргінальних зубів (по краю рота), як у “лабіринтодонтів”.

Череп був вкритий широкими сенсорними борознами, відомими як бічні лінії, які простягалися від заднього краю черепа до кінчика рила. У більшості водних стегоцефалів бічні лінії занурюються, не перериваючись, під ніздрі, як тільки вони досягають кінчика рила, або по черзі роз’єднуються в окремі борозенки, розділені ніздрями. Однак колостеїди розвинули унікальну альтернативу: їхні бічні лінії опускаються під ніздрями настільки глибоко, що торкаються крайніх зубів.

Нижньощелепні ікла були більшими за піднебінні, хоча ікла на піднебінні все ще були великими. Колостеїди були унікальні порівняно з більшістю стегоцефалів тим, що пара піднебінних іклів була присутня на передщелепних кістках на кінчику морди. У зв’язку з переднім розташуванням цих іклів, зубні кістки нижньої щелепи мали виїмку з обох боків біля симфізу (підборіддя). Сам симфіз утворений шорсткою ділянкою кістки на лівому та правому зубних рядах. Ця шорстка ділянка сформовані складною системою гребенів, які були описані як “браскатні” (за текстурою нагадують цвітну капусту). Відомо, що тільки Megalocephalus поділяє цю браскатну ділянку з колостеїдами.

Щелепи колостеїдів також були унікальні тим, що мали єдиний видовжений отвір уздовж внутрішньої поверхні, відомий як екзомеккелівський отвір (або меккелівська фенестра). Ранні стегоцефали, такі як Ichthyostega, мали ледь помітну щілину в нижній щелепі, в той час як більшість пізніших груп мали серію менших, чітко окреслених отворів.

Однією з перших знахідок колостеїд саме і був Pholidogaster pisciformes, ідентифікований Томасом Хакслі (Thomas H. Huxley) в 1862 році за майже повним скелетом, знайденим у вугільному родовищі в Гілмертоні, Шотландія. Ці поклади датуються візейським і раннім серпуховським етапами середнього карбону (близько 338-320 млн років тому).

Спочатку скам’янілості Pholidogaster відносили до групи скам’янілостей риб. Хакслі (Huxley, 1862) визначив його як тонку, витягнуту водну амфібію довжиною близько 44 см, зі слабкими, нерозвиненими кінцівками.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter