Parvosuchus — вимерлий рід грацилізухидних псевдозухій з середньо-пізньотріасової формації Санта-Марія (басейн Парана) в Бразилії. Рід містить один вид, P. aurelioi, відомий за черепом і частковим скелетом.
Голотипний зразок Parvosuchus, CAPPA/UFSM 0412, був знайдений у місцезнаходженні Linha Várzea 2 у відкладах пінейро-чинікської світи, що належить до формації Санта-Марія (басейн Парана) у муніципалітеті Параісо-ду-Сул штату Ріу-Гранді-ду-Сул, Бразилія. Це місцезнаходження відоме як зона скупчення динодонтозаврів (Dinodontosaurus Assemblage Zone). Зразок складається зі значною мірою зчленованого скелета, включаючи череп і нижні щелепи, останні одинадцять спинних хребців, два крижові хребці, тазовий пояс, частину правої стегнової кістки і часткову ліву задню кінцівку (що складається з фрагментів стегнової, великогомілкової, малогомілкової і п’яткової кісток).
У 2024 році Родріго Мюллер (Rodrigo T. Müller) описав Parvosuchus aurelioi як новий рід і вид грацилізухидних псевдозухій на основі цих викопних решток. Родова назва Parvosuchus поєднує в собі латинське слово “parvus”, що означає “малий”, і грецьке слово “suchus”, що означає “крокодил”. Слово σοῦχος — на честь Собека, давньоєгипетського божества з крокодилячою головою. Видова назва, aurelioi, походить від імені Педро Ауреліо (Pedro L. P. Aurélio), першовідкривача голотипу.
Довжина черепа Parvosuchus становить 144 міліметри. На основі його викопних решток та решток більш повних родичів довжина тіла оцінюється в 1 метр. Його зуби лезоподібні та видовжені, що свідчить про хижу поведінку та м’ясоїдні звички.
У своєму філогенетичному аналізі Мюллер (Müller, 2024) відновив Parvosuchus у кладі з Maehary (який спочатку був визначений як ранній птерозауроморф) та Gracilisuchus в межах Gracilisuchidae.
Скам’янілості
