Paleocanna — вимерлий рід кнідарій, що існував у пізньому ордовику (катійський ярус, близько 450 млн років тому). Представлений одним видом — Paleocanna tentaculum. Це м’якотілий трубчастий організм, інтерпретований як стовбуровий представник підтипу Medusozoa. Скам’янілості знайдено у провінції Квебек, Канада. Це один із рідкісних прикладів збереження м’яких тканин в ордовицьких відкладеннях.
Рід і вид були описані у 2026 році групою палеонтологів під керівництвом Грети Рамірес-Герреро (Greta Ramirez-Guerrero) з Університету Монреаля. Опис опубліковано в журналі Journal of Paleontology (Cambridge University Press). Голотип (MPEP713.4) та паратипи зберігаються в Музеї палеонтології та еволюції (Musée de Paléontologie et de l’Évolution) у Монреалі.
У розділі систематичної палеонтології автори віднесли рід до підтипу Anthozoa (коралові поліпи), проте філогенетичний аналіз, проведений у дослідженні, вказує на те, що Paleocanna є стовбуровим медузозоєм (stem-group Medusozoa). Вона філогенетично ближча до сучасної кронової групи Medusozoa, ніж інші відомі вимерлі групи.
Родова назва Paleocanna походить від грецького слова palaios («давній») та латинського canna («флейта» або «трубка»), що вказує на трубчасту форму організму та його вік. Видовий епітет tentaculum з латини означає «щупальце», вказуючи на наявність добре збереженого віночка щупалець.
Paleocanna tentaculum являла собою сидячий поліп, що мешкав усередині захисної трубки (теки). Трубка циліндрична, пряма, органічного походження (не мінералізована, на відміну від коралів чи конуларій). Середня довжина трубки становить 36,9 мм (діапазон 24,9–51,0 мм), середня ширина — 6,0 мм. Поверхня трубки вкрита тонкими паралельними поперечними кільцями (ануляціями). М’яке тіло поліпа було видовженим, із заокругленим нижнім кінцем. Тіло виступало з отвору трубки.
На дистальному кінці розташовувався віночок із численних тонких щупалець (близько 12 у найкраще збережених екземплярах). Щупальця становили приблизно 20–25% від загальної довжини тіла і, ймовірно, мали пальцеподібну або пірчасту форму. У деяких зразків простежується гастроваскулярна порожнина (кишківник), що закінчується сліпо.
Paleocanna була морським бентосним організмом. Тварини вели прикріплений спосіб життя, орієнтуючись перпендикулярно до морського дна. Виявлено як поодинокі екземпляри, так і скупчення, що складаються з кількох (до 15) особин, з’єднаних основами. Це свідчить про факультативний напівколоніальний спосіб життя. Тонкі щупальця вказують на те, що Paleocanna, ймовірно, була мікрофагом-фільтратором, який виловлював поживні частки з води. Скам’янілості орієнтовані в одному напрямку, що свідчить про швидке поховання потоком осаду.
Скам’янілості знайдено у кар’єрі Сен-Жоашен (Saint-Joachim) поблизу міста Квебек. Геологічно порода належить до верхньої частини формації Невіль (Neuville Formation) групи Трентон (Trenton Group). Вік відкладень — пізній ордовик (катійський ярус).
Збереження Paleocanna tentaculum є унікальним для ордовицького періоду і нагадує тип збереження сланців Берджес. Організми збереглися у вигляді вуглистих компресій (плівок) на поверхні вапнякових сланців. Елементний аналіз показав, що скам’янілості складаються переважно з вуглецю, з незначним збагаченням кальцієм та магнієм, тоді як навколишня матриця багата на кремній та алюміній. Таке збереження стало можливим завдяки швидкому похованню в дрібнозернистому осаді за умов низького вмісту кисню (аноксії), що сповільнило розкладання м’яких тканин. У тих же шарах знайдено типову для ордовика фауну: брахіоподи, трилобіти, голкошкірі, мохуватки та граптоліти.
Скам’янілості
Джерела
- https://www.cambridge.org/core/journals/journal-of-paleontology/article/thecate-stem-medusozoan-polyp-from-the-upper-ordovician-of-quebec/FBFD1020309F4C3740887B88F7CAF336?fbclid=IwY2xjawP-qq9leHRuA2FlbQIxMABicmlkETJzeUUzbG55a0k2UFVmbE5Cc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHgelR1D9aRFixFsbZXsqSY40N03utCsVUVTtz1dgUwS676llkXRUeIym2095_aem_VFTrISAgkeg-klhI3xzFoQ
- https://novataxa.blogspot.com/2026/02/paleocanna.html