Novaculadon — вимерлий рід дрібних ссавців-плагіауляцид із ряду багатогорбкуваті (Multituberculata), що існував на початку крейдяного періоду (ранній берріаський ярус, близько 143 млн років тому). Типовий вид — Novaculadon mirabilis.
Щелепа Novaculadon mirabilis довжиною 1,65 см була знайдена студентом Портсмутського університету Бенджаміном Вестоном (Benjamin Weston) у 2024 році в пластах формації Lulworth (група Purbeck), Дорсет, Великобританія
Передній різець довгий та загострений, за ним слідує прогалина (діастема), а далі — чотири леза‑премоляра, які мають рифлену та лезоподібну структуру.
За анатомічними особливостями припускається, що N. mirabilis був всеїдним і живився переважно дрібними безхребетними (червами, комахами) . Його зуби дозволяли поєднувати різання та перетирання їжі, що є унікальною стратегією серед сучасних гризунів.
Відкриття зроблено в 2024 році, коли студент Університету Портсмута Бенджамін Вестон виявив скам’янілу щелепу в кар’єрі формації Lulworth. Опис виду підготували науковці під керівництвом Девіда Мартілла (David Martill) з Університету Портсмута, публікація з’явилася влітку 2025 року . Назва роду походить від латинського novacula («лезо»), що вказує на гострі зуби, а епітет mirabilis підкреслює чудову збереженість викопного матеріалу.
Novaculadon mirabilis мешкав у районі сучасного Дорсету, Південно‑Західна Англія, що в ранній крейді становило теплішу і частково прибережну екосистему. Перелік знайдених особин наразі обмежується одним екземпляром щелепи.
Відкриття цього виду допомагає краще зрозуміти розмаїття та екологічні ніші ранніх ссавців у часи панування динозаврів. Воно демонструє, що навіть невеликі ссавці мали комплексні стратегії живлення і пристосовувались до різноманітних екологічних умов.
Скам’янілості
