Nothronychus 🦤 Вимерлий світ

Nothronychus — рід тероподових динозаврів теризинозаврів, які жили в Північній Америці протягом пізнього крейдяного періоду. Представлений двома видами: Nothronychus mckinleyi і Nothronychus graffami.

Nothronychus були громіздкими травоїдними тероподами з широкими, схожими на лінивця стегнами (нагадують стегна неспоріднених птахотазових динозаврів), чотирипалими ногами, де усім чотири пальці звернені вперед, подовженою шиєю та великими руками з гострими кігтями. Обидва види були подібними за розмірами, 4,2 м у довжину та вагою приблизно 800 кг. Однак N. graffami був дещо міцнішим, ніж N. mckinleyi. Більшість фрагментів його кісток на кілька відсотків більші (приблизно на 10%).

Типовий вид, Nothronychus mckinleyi, був описаний Джеймсом Кіркландом (James Kirkland) і Дугласом Г. Вулфом (Douglas G. Wolfe) у 2001 році. Він був знайдений поблизу кордону Нью-Мексико з Арізоною, в районі, відомому як басейн Зуні, в породах, віднесених до формації Морено-Хілл, що датується пізнім крейдяним періодом (середньотуронський етап, приблизно 91 мільйон років тому).

Назва роду походить від давньогрецького νωθρός (нотхрос) – «важкий» або «повільний» і ὄνυξ (онікс) – «кіготь», посилаючись на великі кігті. Таку назву роду було вибрано тому, що тварина нагадала Кіркланду гігантського наземного лінивця. Видове ім’я, mckinleyi, вшановує власника ранчо Боббі Мак-Кінлі (Bobby McKinley), на землі якого були зроблені знахідки скам’янілостей. Голотип, зразок MSM P2106, складається з дуже розсіяних фрагментів черепа, черепної коробки, деяких хребців і частин плечового пояса, передніх кінцівок, тазу і задніх кінцівок.

Скам’янілі рештки другого виду, Nothronychus graffami, були виявлені в 2000 році парковим рейнджером Мерлом Граффамом (Merle Graffam) поблизу містечка Біг Уотер (округ Кейн, штат Юта, США). Породи відносяться до туронської морської формації Тропік Шейл. Якимось чином тіло динозавра опинилося у відкритому морі, перш ніж почався процес фосилізації. Можливо, тварина ще якийсь час була живою та намагалась доплисти до берега.

Новий вид був описаний палеонтологом Ліндсі Занно (Lindsay Zanno) та колегами 15 липня 2009 року. Видове ім’я graffami дано на честь Мерла Граффама, який виявив голотип. Судячи з віку місцезнаходження, Nothronychus mckinleyi молодший за Nothronychus graffami на кілька сотень тисяч років і, можливо, є його прямим філогенетичним нащадком.

Пересувався теризинозаврид на двох укорочених і сильних ногах, кожна з яких закінчувалась чотирма пальцями. На реконструкціях відразу впадає у вічі масивний таз ящера, що нагадує таз гігантських лінивців. І хоча навряд чи нотроніх був настільки ж повільним, особливими швидкісними даними він явно не виділявся.

Передні кінцівки добре розвинені та закінчуються трьома пальцями. На кожному пальці розташувався величезний серпоподібний кіготь, сплющений з боків. Кігті могли бути досить ефективним засобом захисту або служити інструментом для переміщення об’єктів, наприклад, гілок.

На жаль, повний череп нотроніха не зберігся. Окремі фрагменти Nothronychus mckinleyi підтверджують, що голова була невеликою, як і в інших теризинозавридів. Щелепи оснащені вузькими листоподібними зубами з ребристими краями. В описі підкреслюється їхній мізерний, у порівнянні з усім тілом, розмір. Голова нотроніха розташовувалась на довгій шиї, що зовні нагадує аналоги у прозауроподів.

Тулуб пізньокрейдового динозавра був масивним і бочкоподібним. Зазвичай для теризинозаврів він завершувався досить коротким хвостом.

Ізольовані дрібні ребристі зуби вказують, що нотроніх харчувався переважно рослинною їжею. Користуючись своїм зростом, динозавр неквапливо зривав із мезозойських дерев соковите листя та м’яку хвою. Передні кінцівки, оснащені гігантськими кігтями, могли використовуватися в тому числі і для згинання гілок.

З іншого боку, як і інші теризинозавриди, нотроніх гіпотетично міг підгодовуватися дрібними тваринами, наприклад, ящірками або земноводними. Такими, для яких не був потрібний спеціалізований зубний апарат. Або навіть розоряти гнізда птахів та інших динозаврів.

Варто зазначити, що нотроніхи могли пастися стадами, як, швидше за все, робили їхні далекі родичі фалкарії (Falcarius). Проте мають право на існування і інші версії.

У 2018 році черепна коробка Nothronychus mckinleyi була повторно досліджена Смітом (Smith) і його колегами, що дозволило оновити численні основні аспекти будови черепа та м’яких тканин. Вони відзначили, що череп має особливо великі пневматичні камери в сенсорних областях. Збільшення розмірів барабанної системи призведе до оптимального прийому звуку низьких частот, можливо, інфразвуку, і до складної соціальної поведінки. Збільшений равлик та наявність збільшених пневматичних камер біля середнього вуха також підтверджують це твердження. Сміт і його колеги встановили середню частоту слуху від 1100 до 1450 Гц і верхні межі від 3000 до 3700 Гц. Проте вони заявили, що ці оцінки можуть бути трохи перебільшеними.

Також у N. mckinleyi збереглися подовжені напівкруглі канали у вусі, які більше пов’язані з активним, хижацьким способом життя. Ця риса вказує на те, що більшість теризинозавридів (можливо, всі теризинозаври) зберегли предкову конфігурацію вуха, характерну для хижаків, що вже раніше спостерігалось в Erlikosaurus. N. mckinleyi, можливо, мав відносно горизонтальну позу голови, що пов’язано з перекриттям полів зору та бінокулярним зором, враховуючи орієнтацію горизонтального напівкружного каналу відносно горизонтальної орієнтації потиличного виростка.

Nothronychus був членом клади целурозаври (Coelurosauria), групи тероподових хижих динозаврів, що включає таких хижаків, як Tyrannosaurus. Тим не менш, Nothronychus входив до складу підгрупи маніраптори (Maniraptora), які перетворилися на всеїдних, а у випадку Nothronychus і його родини, травоїдних. Nothronychus в 2001 p. був поміщений до родини Therizinosauridae. Імовірно він займає відносно базальну позицію в групі.

Середньотуронську формацію Морено Хілл стали досліджувати відносно недавно, тому список місцевих таксонів поки що невеликий. Відомо, що по сусідству з нотроніхом (а саме з Nothronychus mckinleyi) мешкали зуніцератопси (Zuniceratops) і гадрозавроїди еяваті (Jeyawati), описані в 2010 році. Крім того, тут виявлено невеликі неідентифіковані тетанури, які теоретично могли полювати на юних нотроніхів. Крім них виявлені рештки неідентифікованих тиранозавридів, можливо головних природних ворогів для Nothronychus.