Norselaspis — рід вимерлих безщелепних риб, що існував у девонському періоді приблизно 410–407 мільйонів років тому. Викопні рештки були знайдені в арктичному архіпелазі Шпіцберген, Норвегія. Типовий вид — Norselaspis glacialis.
Викопні рештки Norselaspis були знайдені під час французької палеонтологічної експедиції на Шпіцберген у 1969 році серед тисяч блоків пісковику. Проте детальне вивчення зразка почалося лише через 40 років, коли співавтори дослідження Філіп Жанв’є (Philippe Janvier) та П’єр Геріо (Pierre Gueriau) розколи один з каменів і виявили ідеально збережений череп завдовжки менше ніж півдюйма.
Для детального вивчення викопного зразка використовували синхротронну рентгенівську мікротомографію в Інституті Пауля Шеррера у Швейцарії. Результатом стало створення тривимірних сканів з безпрецедентною деталізацією, що дозволили реконструювати серце, мозок, плавці, кровоносні судини, нерви, внутрішнє вухо та навіть крихітні м’язи, що рухали очним яблуком.
Norselaspis мав надзвичайно потужне серце та розширені кровоносні судини, що забезпечували більший кровотік. За словами дослідників, «можна сказати, що Norselaspis мав серце акули під шкірою міноги». Якщо перенести пропорції на людський масштаб, серце цієї риби було б розміром з диню канталупу.
Риба мала сім крихітних м’язів для керування очними яблуками (у людини їх шість) та надзвичайно великі внутрішні вуха. У людському масштабі внутрішні вуха були б розміром з авокадо кожне. Ці органи використовувалися для сприйняття вібрацій, орієнтації та прискорення, подібно до людських.
Norselaspis плавав за допомогою нахилених веслоподібних плавців, розташованих за зябрами, що дозволяли йому швидко повертати, зупинятися та прискорюватися за потреби. Ці анатомічні інновації робили Norselaspis своєрідним «спорткаром» серед переважно повільних безщелепних риб свого часу.
Відкриття Norselaspis кидає виклик традиційній теорії «спочатку щелепи», згідно з якою щелепи еволюціонували першими, а інші частини тіла змінювалися для підтримки нового хижацького способу життя. Дослідження показало, що гострі почуття та потужне серце еволюціонували значно раніше за щелепи та зуби.
Дослідники також виявили, що нерв, пов’язаний з плечем Norselaspis, був відокремлений від нервів, що йшли до зябер. Це вказує на те, що плечі у тетраподів еволюціонували як нова структура, пов’язана з шиєю, яка відокремлює тулуб від голови.
Така «насичена дією» анатомія, ймовірно, еволюціонувала для уникнення хижаків, а не для полювання на здобич. Однак те, що викликало швидкі реакції втечі у безщелепних риб, в свою чергу дало перевагу щелепним рибам для протилежної дії — ефективного виявлення та захоплення їжі.
Norselaspis glacialis належить до групи вимерлих безщелепних риб девонського періоду. За відсутності щелеп та зубів, ця горбкувата риба потенційно використовувала свою неочікувану анатомію для уникнення хижаків, які еволюціонували кусальний апарат.
Скам’янілості
