Ningchengopterus — рід птеродактилоїдних птерозаврів з раннього крейдяного періоду (аптський вік). Його викопні рештки були знайдені в формації Ісянь на території сучасного Китаю.
Відомий з ювенільного зразка, голотип CYGB-0035, являє собою майже повний зчленований скелет, який зберіг м’які частини, такі як льотна мембрана та пікноволокна, відбиті на пластині та контрпластині. Вся пластина розміром лише біля 15 см на 6 см. Скелет, ймовірно, належав дитинчаті і був приблизно такого ж розміру, як і багато сучасних синиць і повзиків.
Це був перший невеликий зубастий птеродактилоїдний птерозавр, знайдений у Китаї. Типовий вид Ningchengopterus liuae був названий і описаний Лю Цзюньчаном (Lü Junchang) у 2009 році. Назва роду поєднує посилання на район Нінчен у Внутрішній Монголії з латинізованим грецьким pteron («крило»). Видова назва вшановує пані Лю Цзіньї (Liu Jingyi), яка зібрала скам’янілість і пожертвувала її науці.
Череп майже повний, його верхня поверхня та ліва сторона відкриті. Череп довгий, звужується ближче до кінця та закінчується дуже вузькою мордою. На верхній поверхні черепа над очима — прямокутна маса кістки. Це міг бути гребінь або зміщені кістки правої сторони черепа. На жаль, Лю не описав цю особливість у своєму тексті. Над оком видно м’яку тканину, що складається з паралельних волокон, спрямованих вгору і назад. Видно верхню і ліву сторону нижньої щелепи, а підборіддя має слабкий серединний гребінь.
На верхніх щелепах було 12 пар зубів, на нижніх — 13. Всі вони вигнуті, конічні та загострені. Зуби біля кінчиків щелеп довші, тонші і, здається, спрямовані більш латерально, ніж зуби далі назад у щелепах.
Кістки крил добре збережені, але погано окостенілі, що підтверджує ювенільний вік екземпляра. Загальний розмах крил цієї особини становив близько 20-25 см, але її дорослий розмір поки невідомий. Лю підозрює, що це могла бути дуже молода тварина або, можливо, дитинча.
На момент першого опису, Ningchengopterus не було віднесено до жодної родини птерозаврів, але Лю порівняв його з кількома іншими птерозаврами, відомими з формації Цзюфотанг. Він виявив, що пропорції кісток кінцівок були найбільш схожі на ктенохазматида, відомого як Eosipterus, і загалом схожі на ктенохазматидів. Лю вказав, що ктенохазматиди зазвичай мають сотні голчастих зубів, що вистилають їх щелепи, а не лише 50. На жаль, Eosipterus відомий по безголовому скелету, тому не можна сказати, чи були ці тварини дійсно близькими або навіть одним видом.
Ningchengopterus жила близько 120 мільйонів років тому в помірному лісі з великою кількістю річок і озер. Його зуби свідчать про те, що в дитинстві він міг їсти черв’яків або комах. Більшість ктенохазматид використовували свої зуби для витягування дрібної здобичі з бруду або води. Якщо Ningchengopterus справді є ктенохазматидом, його раціон, можливо, змінювався по мірі зростання. Повністю сформована льотна мембрана розглядалася як підтвердження гіпотези Марка Анвіна (Mark Unwin) про те, що птерозаври виявляли невелику батьківську турботу, а їхні «немовлята» могли літати незабаром після вилуплення.
Скам’янілості
Джерела
- https://www.pteros.com/pterosaurs/ningchengopterus.html
- https://www.deviantart.com/ntamura/art/Ningchengopterus-120625191
- https://www.deviantart.com/ewilloughby/art/Ningchengopterus-907746985
- https://www.deviantart.com/cisiopurple/art/Ningchengopterus-977540295
- https://www.nytimes.com/2019/06/12/science/pterosaur-babies-flight.html
- https://twitter.com/Bonpland/status/1379848522242080778
- https://en.wikipedia.org/wiki/Ningchengopterus