Neocometes — рід вимерлих гризунів родини колючих сонь (Platacanthomyidae), що мешкали на території Євразії в епоху міоцену. Довгий час вважалося, що ці тварини зникли з Європи в середньому міоцені, однак знахідки, описані на початку 2026 року, свідчать про те, що вони збереглися значно довше — аж до початку пізнього міоцену. Типовий вид — Neocometes brunonis.
Єдиним сучасним родичем, що зберіг схожі риси, є колюча соня (Platacanthomys), яка нині мешкає в Індії.
Представники роду Neocometes були дрібними гризунами, морфологічно схожими на сучасних колючих сонь, хоча і не є їхніми прямими предками, а радше бічною гілкою. Характерною рисою роду є будова зубного апарату. Як і всі Platacanthomyidae, вони мали специфічну структуру молярів із високими коронками та складним малюнком емалевих гребенів, що вказує на пристосування до рослинної дієти.
Рід був вперше описаний у 1953 році. Протягом десятиліть палеонтологи вважали, що Neocometes вимерли в Європі під час середнього міоцену (близько 13–14 мільйонів років тому) через кліматичні зміни, які призвели до скорочення лісів. Однак у січні 2026 року було опубліковано результати досліджень нових скам’янілостей, знайдених у місцезнаходженні Хаммершміде (Hammerschmiede) в Німеччині (Баварія).
Нові дані базуються на виявленні зубів виду Neocometes brunonis у шарах, датованих віком 11,58 мільйона років (початок пізнього міоцену). Знахідка вказує, що цей вид проіснував на 1,7 мільйона років довше, ніж вважалося раніше. Таким чином, останні колючі соні Європи зникли не в середині міоцену, а ближче до його кінця. Знахідка підтверджує, що Neocometes були сучасниками людиноподібних мавп, зокрема Danuvius guggenmosi (відомого як “Удо”), чиї рештки також знайдені в Хаммершміде.
Вчені припускають, що популяція в Хаммершміде була однією з останніх (“реліктових”) популяцій цього роду в Європі. Їх остаточне зникнення сталось під час валеської кризи біорізноманіття.
На основі морфології зубів та аналізу супутньої фауни (знахідки в Хаммершміде та Іспанії), вчені реконструюють спосіб життя Neocometes як деревний. Вони мешкали у вологих субтропічних лісах, багатих на чагарники та ліани. Їхній раціон, ймовірно, складався з насіння, фруктів та, можливо, комах. Однак околиці кар’єру Хаммершміде в пізньому міоцені представляли собою пологий річковий берег, покритий лісом. Швидше за все, колючі соні рідко зустрічалися в такій мало придатній для них місцевості. Це пояснює, чому у кар’єрі Хаммершміде, який надзвичайно багатий на рештки викопних гризунів, досі було виявлено лише один зуб представника роду Neocometes.
Зникнення Neocometes пов’язують із подальшим похолоданням та аридизацією (висиханням) клімату в пізньому міоцені, що призвело до заміни густих лісів на відкриті ландшафти, непридатні для цих деревних гризунів.