Miosiren — вимерлий рід ламантинів з раннього міоцену південно-східної Англії (Саффолк) та Антверпена, Бельгія. Наразі відомо два види: M. canhami та M. kocki.
Подібний за розміром до найбільших сучасних ламантинів, близько 4-4,5 м завдовжки, Miosiren традиційно класифікується як ранній представник лінії ламантинів. Однак, дослідження 2022 року показало, що він може представляти собою набагато більш ранню гілку еволюційного дерева сиренових, чиї предки, ймовірно, розійшлися близько 34 мільйонів років тому.
Як і сучасні сирени, Miosiren мали обтічне тіло, пристосоване до водного способу життя. Їхні кінцівки були перетворені на ласти, а задні кінцівки редуковані.
Череп Miosiren мав незвично потовщені кістки, особливо навколо піднебіння рота, що надавало його щелепам дуже сильну жувальну силу. Ізотопний аналіз його зубів показав, що він був частиною харчової мережі, яка харчувалася морськими водоростями, на відміну від інших сиренових, які харчувалися морською травою, тож, можливо, він був пристосований до більш жорсткої дієти. Можливо, він харчувався чимось на кшталт вапняних водоростей, або, що більш імовірно, він міг навіть споживати морських безхребетних з твердою оболонкою, які їли водорості.
Кладистичний аналіз вимерлих сиренових у 2014 році визначив Miosiren як близького родича Anomotherium в окремій підродині Trichechidae, Miosireninae.
Скам’янілості
