Masiakasaurus — ноазаврид з Мадагаскару 🦤 Вимерлий світ

Masiakasaurus — рід дрібних хижих тероподів-ноазавридів з пізньої крейди Мадагаскару. На малагасійській мові masiaka означає «порочний» і таким чином, назва роду означає «порочна ящірка». Типовий вид, Masiakasaurus knopfleri, був названий на честь музиканта Марка Нопфлера (Mark Knopfler), музика якого надихала команду експедиції. Masiakasaurus назвали в 2001 році Скотт Д. Семпсон (Scott D. Sampson), Метью Каррано (Matthew Carrano) та Кетрін А. Форстер (Catherine A. Forster).

На відміну від більшості теропод, передні зуби M. knopfleri виступають вперед, а не прямо вниз. Цей унікальний зубний ряд говорить про те, що ці динозаври мали якусь специфічну дієту, яка, можливо, включала рибу та іншу дрібну здобич. Інші кістки скелета вказують на те, що масіаказавр був двоногим, причому передні кінцівки були набагато коротшими, ніж задні. Довжина тіла дорослої особини складала 2 метрів.

Masiakasaurus жив близько 70 мільйонів років тому разом з такими тваринами, як Majungasaurus, Rapetosaurus і Rahonavis. Це був член групи Noasauridae, дрібних хижих цератозаврів, що зустрічаються переважно в Південній Америці.

Рештки Masiakasaurus були знайдені в пізньокрейдовій формації Маеварано на північному заході Мадагаскару і вперше були описані в журналі Nature в 2001 році. Уламкові кістки, що становлять близько 40% скелета, були зібрані поблизу села Берівотра. Було знайдено кілька частин черепа, включаючи характерні зуби. Також були зібрані плечова кістка, лобок, задні кінцівки та декілька хребців.

У 2011 році були описані додаткові екземпляри Masiakasaurus. Вперше описано черепну коробку, передщелепну кістку, лицьові кістки, грудну клітину, частини кистей і грудний пояс (коракоїд), а також більшу частину шийного та спинного хребта. Відкриття цього нового матеріалу прояснило багато аспектів анатомії ноазавридів і зробило рід одним з найкраще вивчених динозаврів. Однак нові знахідки не дозволили детально прояснити його еволюційні зв’язки з цератозаврами. Враховуючи новий матеріал, зараз відомо близько 65% скелета Masiakasaurus.

Масіаказаври були цератозаврами невеликого розміру. У 2010 році Пол (Paul) оцінив довжину цього динозавра в 2 метри, а вагу — в 20 кг. У 2016 році Моліна-Перес (Molina-Pérez) і Ларраменді (Larramendi) показали набагато більший розмір: довжина — 4,6 метра, маса — 128 кг, висота до стегна — 1,25 метра. Цы результати були отримані для зразка FMNH PR 2457, що є незрілою особиною.

Найбільш відмітною характеристикою Masiakasaurus є передні зуби, що виступають вперед. Зуби гетеродонтні, тобто мають різну форму вздовж щелепи. Перші чотири зуби нижньої щелепи виступають вперед, при цьому перший зуб нахилений лише на 10° над горизонталлю. Ці зуби довгі ложковидні, а їх край зазубрений. Зазубрини більш очевидні вздовж заднього краю задніх зубів у задній частині щелепи, які також вигнуті і сплощені збоку та нагадують зуби інших м’ясоїдних динозаврів. Край зубного ряду згинається донизу, так що альвеоли (зубні лунки) передніх зубів спрямовані вперед. Насправді, альвеола першого зуба насправді розташована нижче, ніж нижній край решти нижньої щелепи.

Нижня частина заднього краю зубного ряду має довгий зубець, відомий як вентральний відросток. Це відрізняється від ситуації в абелізавридів, в яких цей вентральний відросток набагато коротший. З іншого боку, верхня частина заднього краю зубного ряду дуже схожа на таку в абелізавридів, таких як Majungasaurus і Carnotaurus.

Ця частина кістки має набір із чотирьох невеликих структур, три з яких вистилають паз, що з’єднується з надкутною кісткою в задній частині нижньої щелепи. Хоча надкутна кістка не збереглася, є кілька інших кісток нижньої щелепи, включаючи трикутну кутову кістку, м’яко вигнуту передсуглобову кістку та пошкоджену, але помітно увігнуту суглобову кістку. Кутова і передсуглобова кістка утворювали нижній край великої та заокругленої нижньої щелепи, тоді як суглобова кістка формувала нижню частину щелепного суглоба. Також збереглася довга та звужена під’язикова кістка.

Передні зуби верхньої щелепи також виступають, а край передщелепної кістки злегка вигинається вгору, щоб направити їх назовні. На відміну від черепів абелізавридів, які дуже глибокі, череп масіаказавра довгий і низький. Слізні та заочничні кістки навколо ока текстуровані горбистими виступами.

Не враховуючи сильно модифікованих щелеп і зубів, череп Masiakasaurus має багато загальних характеристик цератозаврів. Загалом, його морфологія є проміжною між абелізавридами та більш базальними цератозаврами.

Шия відносно вузька в порівнянні з абелізавридами і має товсті шийні ребра. Хоча багато тероподів мають S-подібну шию, ці ребра у Masiakasaurus роблять шию досить жорсткою, а задня частина шиї розташована майже горизонтально, надаючи їй лише невеликий вигин. Як і в інших абелізавроїдів, хребці сильно пневматизовані і мають відносно короткі нервові шипи. Однак пневматизованість обмежена шийними і самим заднім хребцем. Пневматичні порожнини також присутні в черепній коробці.

Як і в інших цератозаврів, лопатка (лопатка) і плечовий пояс зливаються в єдину кістку — скапулокоракоїд. Ця кістка дуже велика і широка, навіть у порівнянні з іншими цератозаврами. Частина лопатки (над суглобовою ямкою або впадиною руки) звужується до задньої частини, тоді як коракоїдна частина (нижче суглобової кістки) навпаки розширюється у вигнуту лопатоподібну структуру. У той час як у абелізавридів руки надзвичайно маленькі, у Masiakasaurus та інших ноазавридів передні кінцівки були довшими. Плечова кістка тонка, а відомі кістки кисті відносно короткі.

Споріднений рід Noasaurus має великий і вигнутий хижий кіготь, який спочатку інтерпретувався як серпоподібний кіготь стопи, як у дромеозавридів, таких як Velociraptor. Зовсім недавно він був переоцінений як кіготь руки. Передостання фаланга, кістка пальця, яка безпосередньо передує хижому кігтеві у Noasaurus, також відома у Masiakasaurus і має схожий вигляд. Проте збільшені кігті у нього невідомі. Вважається, що представники цього роду мали чотири пальці, причому середні два пальці були найдовшими, як і в інших цератозаврів.

У своєму першому описі в 2001 році Masiakasaurus був класифікований як базальний абелізавроїд, що споріднений з Laevisuchus і Noasaurus, двома маловідомими родами, названими відповідно в 1933 і 1980 роках. У наступному році Каррано (Carrano) з колегами помістили Masiakasaurus разом з Laevisuchus і Noasaurus до родини Noasauridae.

Каррано з колегами (2002) виділяли дві форми Masiakasaurus: міцну і грацильну. Міцна форма включає зразки з більш товстими кістками і більш вираженими виступами для прикріплення зв’язок і м’язів. Грацильна форма включає бульш стрункі екземпляри, з менш вираженими м’язовими прикріпленнями. Вона також має незрощені кістки гомілки, на відміну від зрощених гомілок міцної форми. Ці два різновиди можуть бути прикладом статевого диморфізму у Masiakasaurus, але вони також можуть представляти і просто дві різні популяції.

Один із зразків має кілька отворів на правому скапулокорокоїді. Ці пошкодження можуть бути слідом укусу, завданого більшим хижаком, наприклад абелізавридом Majungasaurus або ознакою інфекції, що вразила кістку.

Незвичайні передні зуби, мабуть, були пристосовані для захоплення невеликої здобичі, а не для розривання великої жертви на частини. У передній частині щелепи ріжучий край є тільки біля основи зуба. Задні зуби є типовими для більшості теропод; вони використовувались для розрізання їжі.

Через незвичайну будову зубів було висунуто низку гіпотез, що пояснювали їхню функцію. Так, наприклад, ряд вчених передбачали харчування дрібними хребетними, безхребетними або навіть плодами рослин.

У 2013 році Лі (Lee) та О’Коннор (O’Connor) вказали на те, що Masiakasaurus є гарною моделлю для оцінки розміру інших динозаврів-теропод, оскільки існує дуже велика кількість скам’янілостей для вивчення онтогенетичних стадій розвитку тварини. Дослідження показали, що Masiakasaurus досягав статевої зрілості за відносно невеликих розмірів тіла.

За іншою гіпотезою всі зразки є не статевозрілими особинами свого виду. Імовірно, тварині знадобилося б від 8 до 10 років для того, щоб досягти розміру великого собаки. Це вказує на дуже повільні темпи зростання: Masiakasaurus зростав на 40% повільніше порівнянних за розмірами, але легших теропод. Це може бути пов’язаним з високим вмістом кальцію в кістках і паралельно розташованими волокнами кісткової тканини, що знижують швидкість дорослішання. Однак, Masiakasaurus ріс на 40% швидше, ніж сучасні крокодили. Лі та О’Коннор припустили, що настільки повільні темпи росту були пов’язані з проживанням у посушливій місцевості з невеликою кількістю їжі. У такому випадку, поступове дорослішання допомагало молодим особинам переживати сезонні кліматичні коливання.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter