Повернемо вимерлих тварин до життя
Сардинський дхол (Cynotherium sardous) – це вимерлий острівний псовий, що був ендеміком сьогоднішніх середземноморських островів Сардинія (Італія) та Корсика (Франція), які були з’єднаними більшу частини плейстоцену. Він вимер з появою людей на цьому острові. Наукова назва тварин означає “собачий звір Сардинії”, родова назва походить від давньогрецьких слів θήρ – ‘звір, дика тварина’ та κύων – ‘собака’, а видова назва від латинського Sardous – ‘з Сардинії’.
Сардинська піка (лат. Prolagus sardus) – вимерлий вид зайцеподібних ссавців родини Prolagidae, що мешкав виключно на середземноморських островах Сардинія і Корсика. Його описували, як великого зайця без хвоста. На сардинських пік полювали місцеві жителі, які вживали їх м’ясо в їжу. В результаті на межі XVIII і XIX століть вид був повністю винищений.
Eomellivora – вимерлий рід доісторичних мустелових, тісно пов’язаний з медоїдом (Mellivora capensis) та відомий з міоцену Євразії та Північної Америки і, можливо, Африки.
Морганукодон (Morganucodon, «зуби з Гламоргану», за латинською назвою цієї місцевості в «Книзі Судного дня») — один з найдавніших ссавців, що існував у пізньому тріасі та, ймовірно, вимерлий в ранньому юрському періоді. Вперше його рештки виявив у Гламоргані Вальтер Георг Кюне. Рід існував на Землі 221–210 млн років тому. Ототожнюється з еострозодоном.
Bauxitornis (лат.) – рід енанціорнісових птахів з родини Avisauridae. Викопні рештки відомі з верхньокрейдяних відкладень (сантонський ярус) формації Чехбаня, Угорщина. Хоча вперше він був згаданий в огляді викопних птахів відкладів крейдового періоду Угорщини, але описаний був у більш повному огляді Гарета Дж. Дайка і Аттіли Есі в 2010 році.
Karenites – рід терапсид з родини Karenitidae підряду тероцефалов. Його викопні рештки були виявлені в шарах верхньої пермі (265-254 млн років тому), в Котельничі (Росія). Єдиний вид Karenites ornamentatus був описаний Л. П. Татаріновим в 1995 році.
Пірораптор (лат. Pyroraptor) – рід динозаврів із ряду ящеротазових, підряду тероподів, родини Dromaeosauridae. Жив в Західній Європі в кінці крейдяного періоду, 70 млн років тому. У родині Dromaeosauridae займає невизначений стан, що пов’язано з неповнотою виявлених викопних решток.
Saivodus – це рід великих вимерлих акул-ктенакантів, який був одним із головних хижаків раннього карбонового періоду (Міссісіпій, 335-340 мільйонів років тому). Відомі також знахідки Saivodus і з пермського періоду. Ктенаканти – далекі родичі сучасних акул, котрі протягом пізнього міссісіпію досягли своєї найбільшої диверсифікації у всьому світі. Для цих акул характерними є два спинних плавці, з великими шипами. Власне, за плавниковим шипом групу і було описано, більшість представників також відомі по плавникових шипах.
Tamarro (лат.) – рід динозаврів-тероподів з родини троодонтиди (Troodontidae), що жив на території сучасної Іспанії в кінці крейдяного періоду. Представлений єдиним видом – Tamarro insperatus. Назва роду утворена від tamarro (також gambosi) – назви невеликої, невловимої істоти з каталонського фольклору. Назва виду на латині означає «несподіваний». За словами дослідників, які описали динозавра, видова назва вказує на те, що відкриття представника родини Troodontidae на території Європи було несподіванкою для палеонтологів.
Heliophyllum – вимерлий рід коралів, які існували переважно в девоні. Heliophyllum відноситься до ряду Rugosa, і його можна називати роговими коралами. Рід мав широке поширення. Викопні залишки описані з відкладень Афганістану, Австралії, Австрії, Канади (провінції Північно-Західні території та Онтаріо), Чеської Республіки, Німеччини, Казахстану, Монголії, Російської Федерації, Іспанії, Великої Британії та Сполучених Штатів Америки (штати Аляска, Індіана, Айова, Кентуккі, Нью-Йорк та Огайо).