Повернемо вимерлих тварин до життя
Місце життя: Австралія
Австралія — континент, розташований у Південній півкулі Землі. Омивається водами Індійського океану та Тихого океану. Це найменший і найвіддаленіший від інших материк на земній кулі, а також є найпосушливішим материком Землі. Материк входить в частину світу Австралія і Океанія. Своєрідність тваринного світу Австралії дозволяє виділити її в особливу Австралійську область. Фауна Австралії відрізняється стародавністю, високим ступенем ендемізму, відсутністю копитних, приматів і хижих (крім дикого собаки динго, завезеного людиною). На материку збереглися представники фауни мезозой і третинного часу, у тому числі більшість існуючих на землі сумчастих, а також найдавніші із ссавців — однопрохідні яйцекладні: єхидна і качкодзьоб.
Arenaerpeton — чигутізаврид з Нового Південного Уельсу, що походить з формації Теригал (ранній-середній тріас). Це перший представник родини з Нового Південного Уельсу. Зразок (AM F125866) містить зчленований, майже повний скелет, представлений у вентральному виді, а також обриси м’яких тканин.
Tuzoia — вимерлий рід великих двостулкових членистоногих, що мешкали в морях на території сучасної Північної Америки, Австралії, Китаю, Європи та Сибіру. Відомі з раннього та середнього кембрію. Великий куполоподібний панцир досягав довжини 180 міліметрів, що робить їх одними з найбільших відомих кембрійських членистоногих. Родове ім’я походить від назви гори Тузо в Канадських Скелястих горах.
Dynatoaetus — вимерлий рід великих хижих птахів з плейстоцену Австралії. Це один з найбільших відомих хижаків регіону, за розмірами він поступається лише новозеландському орлу Хааста (Hieraaetus moorei). Хоча Dynatoaetus близький до сучасних грифів, однак демонструє чіткі адаптації до активного хижацького способу життя. Рід монотипний, тобто містить лише один вид — D. gaffae.
Ambulator — вимерлий рід сумчастих ссавців з родини дипротодонтів (Diprotodontidae). До нього відносять один вид, A. keanei, рештки якого були знайдені в пліоценовій формації Тірарі в Південній Австралії. A. keanei раніше включався до роду Zygomaturus, але у 2023 році був перенесений до нового роду Ambulator. Особливості будови його кінцівок дозволяють припустити, що Ambulator був краще пристосованим до чотириногого ходіння, ніж більш ранні дипротодонти.
Tiliqua frangens — вимерлий вид сучасного роду Tiliqua, синьоязиких сцинків. Жив у пліоцені та плейстоцені на території Нового Південного Уельсу в Австралії. Маючи вагу приблизно 2,4 кг, стародавній вид більш ніж удвічі перевищував масу будь-якого сучасного сцинка, мав надзвичайно широкий та глибокий череп, приземкуваті кінцівки і важкий, орнаментований панцир.
Xiphactinus — вимерлий рід великих хижих морських кісткових риб, що існували від пізнього альбу до пізнього маастрихту (крейдовий період). Xiphactinus виростав до 5-6 метрів у довжину і виглядав як велетенський ікластий тарпон (з яким він, однак, не була спорідненим).
Nostoceras — вимерлий рід амонітів. Етимологія назви Nostoceras походить від “nostos“, що означає “повернення”, і “ceros” — “ріг”. Молюска так назвав Альфей Хаятт (Alpheus Hyatt) через те, що він вигинається назад сам до себе.
Diplomoceras — рід амонітів, що входить до родини Diplomoceratidae. Скам’янілості видів цього роду були знайдені в пізньокрейдових відкладеннях (віковий діапазон: кампан-маастрихт). Дослідження диплоцератів свідчать про те, що представники цього роду могли досягати тривалості життя понад 200 років.
Maldybulakia — рід прісноводних членистоногих, які жили в період з пізнього силуру до пізнього девону. Maldybulakia відома за кількома видами, зокрема: M. angusi і M. malcolmi з Австралії, M. mirabilis з Казахстану і M. saierensis з Китаю. Види Maldybulakia angusi і Maldybulakia malcolmi названі в честь музикантів AC/DC Ангуса і Малькольма Янга, відповідно. Її класифікація є невизначеною, спочатку її описували як тварину, схожу на багатоніжок, а пізніше вважали спорідненою з мечохвостами або артіоподами (Artiopoda).
Chunia — примітивний ектоподонтид. Це була особлива група кайнозойських австралійських кускусових, які, можливо, були спеціалізованими насіннєїдами. Ектоподонтиди, яких спочатку вважали однопрохідними, мали коротку морду, великі, спрямовані вперед очі і найбільш незвичайні та складні зуби серед усіх сумчастих. Chunia, найпримітивніший з ектоподонтидів, мав корінні зуби, які були простішими, ніж у інших ектоподонтидів, і дуже схожими на зуби фалангероїдних кускусових.