Повернемо вимерлих тварин до життя
Місце життя: Африка
Африка — другий за площею і населенням материк у світі, після Євразії. Загальна площа континенту становить понад 30,27 млн км², враховуючи прилеглі острови — він займає 5,9 % площі земної поверхні і 20,3 % площі суходолу. На південь і північ від екватора, в субекваторіальному поясі бувають сухий і вологий періоди, що творять неповторну природу саван, серед безкрайніх рівнинних просторів яких декілька мільйонів років тому з’явились наші першопредки (сахельантроп, австралопітек африканський і афарський, людина прямоходяча, уміла і працююча) і від 300—260 тис. років тому проходила перші етапи своєї еволюції людина розумна. Жива природа континенту своєрідна і неповторна, тут збереглось найбільше видів мегафауни, оскільки вона зазнала найменшого впливу під час четвертинного вимирання.
Jirahgorgon — вимерлий рід горгонопсових терапсидів (синапсидів з лінії ссавців), відомий із пермських відкладів формації Абрахамскраал (зона скупчення Tapinocephalus) у Південній Африці. Рід містить єдиний вид — Jirahgorgon ceto, відомий за повним черепом, з’єднаним із нижньою щелепою.
Masripithecus — рід гоміноїдних приматів, відомий із ранньоміоценової формації Могра у Ваді-Могра на півночі Єгипту. До нього входить єдиний вид — Masripithecus moghraensis, описаний у 2026 році. Цей рід був описаний як перша безперечна викопна мавпа, відома з Північної Африки. В оригінальному дослідженні було встановлено, що він ближчий до сучасних гомінідів, ніж до мавп того ж періоду зі Східної Африки.
Maliamia — вимерлий рід променеперих риб родини Amiidae, що існував у ранньому еоцені. Про нього відомо з фрагментарних решток, знайдених у формації Тамагелельт у Малі. Цей рід було описано у 1989 році на основі скам’янілостей, зібраних трьома окремими експедиціями у 1975, 1979–1980 та 1981 роках. Типовим видом є Maliamia gigas, названий так через свої великі розміри.
Vishnuictis — вимерлий рід з родини віверових, що існував від середнього міоцену до плейстоцену в Індії, Пакистані, Китаї, М’янмі та Кенії. Цей рід є політипним: до нього відносять близько 7–8 видів, а типовим видом є Vishnuictis durandi.
Libycosuchus — вимерлий рід крокодилоподібних з Північної Африки, який, ймовірно, був споріднений з Notosuchus. Він входить до монотипних Libycosuchidae та Libycosuchinae. Це наземна тварина, яка мешкала приблизно 95 мільйонів років тому в сеноманському віці пізнього крейдового періоду. Скам’янілі рештки були знайдені у формації Бахарія в Єгипті, що робить його сучасником крокодилоподібного Stomatosuchus та динозаврів, зокрема знаменитого Spinosaurus.
Cynelos — хижий ссавець з родини Amphicyonidae. Існував у період від нижнього олігоцену до середнього міоцену (приблизно 25–14 мільйонів років тому). Його скам’янілі рештки були знайдені в Європі, Північній Америці та Африці.
Dutuitosaurus — рід вимерлих земноводних-темноспондилів. Жив у верхньому тріасі (карній, приблизно 227–225 мільйонів років тому), а його скам’янілі рештки були знайдені в Марокко. Типовий вид — Dutuitosaurus ouazzoui.
Cercopithecoides — вимерлий рід колобусових мавп з Африки, що мешкав у період від пізнього міоцену до плейстоцену. Існує кілька визнаних видів, найменші з яких за розмірами наближаються до деяких більших сучасних колобусових, а самці найбільших видів важили понад 50 кілограмів.
Rhinesuchus — великий темноспондил. Рештки цього роду відомі з пермського періоду південноафриканського басейну Кару, з зон скупчення Tapinocephalus і Cistecephalus, що належать до групи Бофорт. Типовий вид — Rhinesuchus whaitsi.
Simurghia — рід птерозаврів з басейну Улед-Абдун в Марокко, який датується маастрихтським етапом пізнього крейдяного періоду, приблизно 66 мільйонів років тому. Типовим видом є S. robusta.