Laganosuchus — стоматозухід з крейди Африки 🦤 Вимерлий світ

Laganosuchus — вимерлий рід стоматозухідних крокодилоподібних. Скам’янілості були знайдені в Нігері та Марокко і датуються верхньою крейдою.

Назва означає ” крокодил-млинець” та походить від грецьких λαγανον (“млинець”) і σοῦχος (“крокодил”). Це посилання на невелику глибину черепа, яка характерна для всіх стоматозухів. Таке прізвисько йому дали Пол Серено (Paul Sereno) і Ханс Ларссон (Hans Larsson). Вони вперше описали рід у монографії, опублікованій в ZooKeys у 2009 році разом з іншими крокодилоподібними з Сахари, такими як Anatosuchus і Kaprosuchus.

Типовим видом роду є L. thaumastos. Видова назва означає “дивовижний крокодил-млинець” та походить від грецького θαυμαζω (“я дивуюся”). Це посилання на його незвичайну форму. Вид выдомий з сеноманської формації Ечкар у Нігері, голотип MNN IGU13. Другий вид, L. maghrebensis (з посиланням на місце знахідки), відомий з відкладів Кем-Кем в Марокко, які також мають сеноманський вік. Його голотип — UCRC PV2.

Обидва види Laganosuchus мали загальну довжину від 4 до 6 метрів, порівняно велику частину якої складала велика плеската голова. Можливо, вони мали гортанні мішки під горлом, як і їхній родич Stomatosuchus, але немає жодних скам’янілостей, які б підтверджували або спростовували цю теорію. Щелепи не могли б відкриватися або закриватися швидко чи з великою силою через їхню довжину відносно всіх можливих м’язів, які могли б використовуватися для їхнього закриття.

Види Laganosuchus відомі лише за нижньою щелепою. У L. thaumastos вона збереглася майже повністю, за винятком лівого ретроартикулярного відростка, а у L. maghrebensis — лише фрагмент зубної кістки. L. thaumastos мав загальну довжину щелепи 838 мм і довжину щелепи від кінчика до суглобової поверхні 750 мм, з яких 490 мм фактично припадало на зуби. Загальна ширина нижньої щелепи коливалася від 140 мм на рівні симфізу до 240 мм на рівні суглобових поверхонь. Вона досить рівномірно розширена по всій довжині.

Всі зуби були простими прямими шипами. Перша пара — найбільша, а решта зубів зменшувалися в розмірі до задньої частини рота. Кожна сторона рота мала по 24 зуби, відносно рівномірно розташовані, за винятком шостого і сьомого, зубні альвеоли яких злилися.

Кожна сторона щелеп м’яко вигнута назовні горизонтально, сильніше вигинаючись до симфізу двох зубних кісток від сьомої альвеоли вперед. Сам симфіз відносно невеликий і слабкий у порівнянні з іншими крокодилоподібними. Це свідчить про дуже слабкий укус, хоча кістки і повністю зрослися.

Щелепи також злегка вигинаються вниз від суглобової поверхні, а потім назад вгору до симфізу щелеп. Кожна з щелепних кісток дуже тонка, лише близько 22 мм завширшки, навіть на дещо потовщеному “підборідді” симфізу. У той час як L. thaumastos має невеликий гребінь, що проходить уздовж язикової сторони зубної кістки для її потовщення, ця особливість відсутня у L. maghrebensis. Пластинчаста кістка — це дуже тонка кісткова пластинка в обох видів. Вона тягнеться вздовж нижніх щелеп, але не бере участі в симфізі, як це робить зубна кістка. Передній кінець пластинчастої кісти відрізняється у двох видів. У L. thaumastos він роздвоєний, тоді як у L. maghrebensis її передній кінець сходиться до простої точки.

Задній кінець нижньої щелепи у L. maghrebensis не зберігся. У L. thaumastos вінцевий відросток шорсткий, низький і широкий в поперечному напрямку, потовщений надкутовою кісткою на язиковому боці щелепи. Це, можливо, вказує на прикріплення потужних м’язів для змикання довгих, важких щелеп. Через велику площу поверхні між ними, це завдання було б складним під водою.

Зовнішній нижньощелепний отвір дуже сильно редукований, утворюючи трохи більше, ніж щілину. Перед сідлоподібним суглобовим відростком є незвично мала аддукторна ямка. З правого боку цей сідлоподібний відросток має нерівні краї і з невідомих причин має деякі ознаки кісткового захворювання. Ретроартикулярний відросток має трикутну форму в поперечному перерізі зі злегка увігнутими сторонами. Як кутова, так і передсуглобова кістки мають тонкі задні відростки, які повністю перекривають суглоб латерально та медіально, залишаючи відкритими лише верхню та нижню поверхні суглоба.

У L. thaumastos перші два зуби в кожному зубному ряду нахилені вперед, і вони, ймовірно, виступали б з рота нижче відповідних зубів у передщелепній кістці. Між кожною альвеолою дорсальний край альвеолярного ряду утворює гребінь, який нахиляється донизу лабіально у вигляді увігнутих заглиблень між альвеолами. Це, ймовірно, вказує на сильне зближення зубів, які прилягали один до одного, утворюючи своєрідну “риб’ячу пастку”. Більшість зубів зламані або відсутні, але деякі з них збереглися у своїх капсулах. Це прямі, ідеально симетричні шипи без орнаментації, кілець або згинів. У L. maghrebensis, однак, четвертий зуб у зубному ряду дещо більший за перший і немає випинання альвеол першого зуба, тому його передні зуби, ймовірно, не могли б виступати вперед.

За словами Серено і Ларссона, L. thaumastos був приземкуватим рибоїдом завдовжки приблизно 6 м з пласкою головою завдовжки 1 м. Він міг годинами залишатися нерухомим, чекаючи, поки здобич підпливе до його відкритих щелеп з шипоподібними зубами. Ці зуби щільно прилягали один до одного, щоб жодна риба, яка потрапила до пащі, не змогла вирватися.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter