Kyhytysuka— гіперхижак з крейди Колумбії 🦤 Вимерлий світ

Kyhytysuka — вимерлий рід офтальмозаврових іхтіозаврів відомий з ранньої крейди Колумбії. Раніше цю тварину відносили до роду Platypterygius, але в 2021 році вона отримала власний рід. Kyhytysuka був офтальмозавром середнього розміру з гетеродонтними зубами та деякими адаптаціями, які свідчать про те, що це був гіперхижий мисливець на хребетних тварин, що мешкав на мілководді. Рід містить один вид, Kyhytysuka sachicarum.

Перші визначені рештки іхтіозавра в Колумбії були виявлені в 1970-х роках у формації Пажа Вілла-де-Лейва. Ця скам’янілість, тривимірно збережений череп, виявлений місцевим мешканцем Хорхе Карденасом (Jorge Cárdenas), була описана Марією Парамо-Фонсекою (María Páramo-Fonseca) у 1997 році як новий вид Platypterygius, P. sachicarum. Однак у наступні роки цей таксон в основному ігнорували або неофіційно вважали синонімом аргентинського Platypterygius hauthali.

Подальші дослідження іхтіозаврів зробили початковий опис роду неадекватним і, крім того, виявили, що рід Platypterygius є таксономічно проблематичним. Були зроблені подальші відкриття, включаючи посткраніальний матеріал, приписаний до P. sachicarum, і часткові передні кінцівки, які вважаються Platypterygius sp. У 2021 році Кортес (Cortés) з колегами опублікували переопис голотипу черепа, виявивши, що він представляє окремий рід, який отримав назву Kyhytysuka sachicarum. Голотип, зразок DON-19671, зараз зберігається в Національному геологічному музеї Хосе Ройо-і-Гомеса.

Назва Kyhytysuka походить від двох слів на мові індіанців муїска. Вона складається з дієслова «kyhyty» та частки «suka», що в поєднанні означає «той, що ріже чимось гострим» та посилається на унікальний зубний ряд тварини. Видове ім’я «sachicarum» було придумане в 1977 році і спочатку було задуманим для позначення тубільної спільноти «Sáchicas». Однак, зараз йдеться про місто Сачіка, незважаючи на те, що голотип був виявлений у Вілла-де-Лейва.

Увесь череп Kyhytysuka має довжину 940 мм від верхівки передщелепної кістки до заднього кінця нижньої щелепи. Передщелепна кістка відносно міцна в порівнянні з іншими офтальмозаврами і злегка опукла за формою. Ця кістка формує більшу частину морди і містить неглибоку альвеолярну борозенку, яка є найглибшою на передщелепно-щелепному контакті. Вона стає все ширшою і дрібнішою в напрямку до кінчика морди.

Зубна кістка є найдовшою кісткою в скам’янілості, її загальний розмір становить 720 мм, і вона складає більшу частину нижньої щелепи. Містить довгий зубний паз з місцем для 47 зубних зубів, який закінчується приблизно на передній межі носової ямки. Нижньощелепний симфіз становить 40% нижньої щелепи, причому 2/3 його становить велика пластинчаста кістка. У латеральному виді поверхня нижньої щелепи вносить більший внесок у поверхню нижньої щелепи, ніж кутова.

Ліва нижня щелепа голотипу Kyhytysuka може навіть зберігати сполучну тканину, подібну до зразка Stenopterygius quadriscissus з Хольцмадена. Однак ці елементи погано збереглися і можуть також являти собою кістки костистих риб або рештки рослин із карбонатними заміщеннями.

Найпримітнішою рисою Kyhytysuka є її унікальний зубний ряд. Зуби сидять у довгих безперервних борозенках у передщелепній, верхньощелепній і зубній кістках. У зубній кістці ця борозенка закінчується приблизно за 20 мм перед орбітою. Проте найбільш задні зуби розташовані поза борозенкою на неглибокому альвеолярному столику позаду зовнішніх носових ходів. Зубний ряд закінчується раніше за зуби верхньої щелепи, залишаючи останні 7 верхньощелепних зубів без протистояння.

Зуби злегка вигнуті лінгвально і назад, однак це може бути викликано тафономією. Вони конічні з овальним або округлим поперечним перетином, а більшість передніх і задніх зубів значно менші, ніж ті, що знаходяться в середині щелеп. Загальний розмір зубів варіюється від 8 до 26 мм (від кореня до коронки). Більшість передніх зубів загострені і мають незначний ступінь зношення, тоді як на задній частині щелепи зуби тупі зі зношеністю верхівки. Кортесу з співавторами вдалося визначити 5 різних зубних зон, диференційованих за розміром і морфологією.

У той час як інші іхтіозаври мали маленькі, однакові за розміром зуби пристосовані для харчування дрібною здобиччю, цей новий вид змінив розміри і відстань між зубами так, щоб сформувати арсенал зубів придатний для ловлі великої здобичі, як-от великі риби та інші морські рептилії.

Великі розміри тіла Kyhytysuka, міцний череп, передбачувані м’які тканини зубів і гетеродонтні зубні ряди дають важливі підказки щодо екології та звичок годування тварини. Більшість передніх зубів довгі та тонкі, створені для захоплення меншої здобичі, тоді як зубчасті зуби верхньої щелепи пристосовані для зрізання здобичі. З іншого боку, більшість задніх зубів короткі та міцні, їх, можливо, використовували для розчавлення.

Зв’язок між квадратною кісткою і мозковим відділом підсилений в Kyhytysuka, що може бути ознакою збільшення сили укусу. Медіально-латеральний хрящ у голотипу зменшений, що свідчить про міцні суглоби і не дозволяє тварині рухати щелепами з боку у бік. Однак цей іхтіозавр міг би розкрити свої щелепи на 70-75°. Таке велике розкриття пащеки узгоджується з іншими іхтіозаврами, такими як більш базальний Guizhouichthyosaurus, який був здатний ковтати навіть дуже велику здобич. Крім того, вчені припускають, що нижньощелепний суглоб був би дуже рухливим при великих кутах відкриття і більш обмеженим при низьких кутах, можливо, це адаптація, щоб протистояти розкриттю щелепи.

Велика пащека та своєрідний зубний ряд свідчать про те, що Kyhytysuka був гіперхижою твариною та полював на великих хребетних і, можливо, в цьому йому допомагала зв’язкова сполучна тканина, яка могла розширювати горло під час ковтання. Виходячи з відносно малих орбіт і прямої лінії щелеп, автори також припускають, що тварина мешкала на мілководді. Нарешті, череп зміцнений вздовж своєї осі, а симфіз нижньої щелепи сильно зміцнений, що також можна побачити у юрського макрохижака Temnodontosaurus.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter