Karatavoblatta — рід ранніх тарганів з родини Mesoblattinidae відомий з ранньої юри — ранньої крейди Азії. Вид Karatavoblatta longicaudata — типовий та відомий з ранньої юри Казахстану (Карабастауська свита). Вид Karatavoblatta formosa відомий з ранньої крейди Китаю. На відміну від сучасних тарганів, Karatavoblatta зберегла довгий яйцеклад.
Mesoblattinidae — вимерла родина тарганів, відома з мезозою. Раніше вона вважалася таксоном “сміттєвим кошиком” для мезозойських тарганів, але згодом родина була краще визначена, з багатьма таксонами, перенесеними до Caloblattinidae. Вважається, що вона має близьку спорідненість з Blattidae і Ectobiidae, а також, можливо, з Blaberidae. Родина вперше з’явилася на початку юрського періоду. Вважається, що вони представляють одну з найстаріших груп сучасних тарганів, і, як і вони, як вважається, відкладали оотеки.
Оотека (від дав.-гр. ᾠόν «яйце» + θήκη «сховок, сховище») — форма відкладання яєць у деяких молюсків та комах ряду тарганоподібних. Це укладені в поземному положенні в два або більше рядів яйця, залиті застиглим пінявим білковим матеріалом так, що виходить капсула. Оотеки дуже стійкі до зовнішніх впливів: так, у синантропних видів тарганів вони можуть витримувати мінусові температури й вплив отрутохімікатів протягом тривалого часу.
Karatavoblatta — це великі комахи. У виду Karatavoblatta longicaudata довжина надкрил складає 39 мм, а ширина — 15 мм Надкрила слабо склеротизовані, виступають за вершину черевця. Передній край надкрил рівномірно опуклий, задній – прямий, вершина звужена, симетрично розташована відносно поздовжньої осі надкрил.
Тіло самки видовжене. Передньоспинка поперечна. Ноги бігальні. Стегна і гомілки вкриті шипами; кігтики симетричні, подушечка розвинена. Черевце яйцеподібної форми, утворене 10 сегментами. Анальна пластинка поперечна, виступаюча дволопатева. Церки довгі, багаточленникові, звужуються дистально.
Яйцеклад довгий, прямий, виступає за вершину крил. У виду Karatavoblatta longicaudata яйцеклад тонкий, довгий, утворений трьома парами стулок, частина його, що виступає за вершину анальної пластинки, досягає 30 мм і становить більше половини довжини тіла.
Розвиток обох пар крил, подовжена форма, значна мембранізація надкрил і їхня пігментація, стрункі бігальні ноги, довгі церки та довгий яйцеклад характеризують цей вид як літаючу вільноживучу форму. Довгий тонкий нескульптурований яйцеклад був пристосований, мабуть, для відкладання яєць у глибокі вузькі щілини щільного субстрату, найімовірніше, деревини. Членистість стулок забезпечувала необхідну в цьому разі гнучкість яйцекладу.
Скам’янілості
Джерела
- Родендорф Б. Б. Юрские насекомые Каратау / Б. Б. Родендорф., 1968. – 252 с.
- https://www.deviantart.com/knorkesdrawings/art/Paleoctober-2022-Day-22-Karatavoblatta-934285255
- https://www.deviantart.com/emilystepp/art/Paleoctober-22-Day-22-Karatavoblatta-934202887
- https://en.wikipedia.org/wiki/Mesoblattinidae
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Оотека
- https://www.facebook.com/photo/?fbid=143412198401395
- https://ru.wikipedia.org/wiki/Карабастауская_свита
- https://www.mindat.org/taxon-8442434.html
- https://www.ebay.com/itm/175395771880