Hulitherium – вимерлий сумчастий ссавець родини Diprotodontidae з ряду дипротодонтів (Diprotodontia). Рід включає один вид – Hulitherium tomasetti. У плейстоцені мешкав на Новій Гвінеї.
Рід Hulitherium названо на честь папуаського народу Хулі. Видова назва tomasetti дана на честь Бернарда Томасетті ( Bernard Tomasetti), який привернув увагу дослідників до відповідних викопних решток.
Hulitherium був описаний на основі майже повного черепа, декількох окремих зубів, фрагмента нижньої щелепи, атланта і шийних хребців, майже повної плечової кістки і фрагментарних кісток задньої кінцівки. Скелет дозволяє припустити, що кінцівки були дуже рухливими відносно інших дипротодонтів і що він харчувався листям.
Hulitherium жив у гірських дощових лісах. В його початковому описі передбачалося, що він харчувався бамбуком, як своєрідний сумчастий аналог гігантської панди. Це був один з найбільших ссавців Нової Гвінеї, висотою 1 м, довжиною близько 2 м і вагою 75-200 кг.
В 1986 році Фланнери (Flannery) і Плейн (Plane) припустили, що, оскільки з часів пізнього плейстоцену мало що змінилося, людина могла бути основним фактором, який призвів до вимирання Hulitherium.
У своєму дослідженні в 2022 році професор Денхем (Denham) з колегами повторно вивчили матеріали великих ссавців з притулку Номбе Роксшелтер. Вони намагались краще зрозуміти інтригуючу природну історію Папуа-Нової Гвінеї.
Аналіз дозволив уточнити вік кісток і припустити, що кілька видів великих ссавців, в тому числі вимерлий тилацин і Hulitherium tomasettii, все ще мешкали у високогір’ї Папуа-Нової Гвінеї, коли люди вперше прибули туди, можливо, близько 55 000 років тому. Цікаво, що два великих вимерлих види кенгуру, в тому числі один, який ходив на чотирьох ногах, а не стрибав на двох, могли зберегтися в цьому регіоні ще на 30 000 років.
Якщо ці види мегафауни дійсно вижили у високогір’ї Папуа-Нової Гвінеї набагато довше, ніж їх австралійські аналоги, то це могло статися тому, що люди відвідували район Номбе нечасто і в невеликій кількості до 20 000 років тому.
Головка стегнової кістки Hulitherium лежить безпосередньо над стегновою кісткою. Це, разом з морфологією плечового та ліктьового суглобів, дозволяє припустити, що Hulitherium піднімався на задніх ногах для харчування. Результати дослідження зубів вказують, що Hulitherium їв м’який рослинний матеріал, а не волокнистим бамбуком, як вважалося раніше.
У 1992 році Мюррей (Murray) дійшов висновку, що Hulitherium найтісніше пов’язаний з новогвінейською Maokopia, і що ці два види разом найтісніше пов’язані з Kolopsis rotundus також з Нової Гвінеї. Однак, у 1999 році Блек (Black) і Макнесс (Mackness) припустили, що клада Hulitherium більш близька до клади, що включає Zygomaturus плюс ще один неописаний рід з Австралії, ніж до Kolopsis.
Скам’янілості
Джерела
- https://en.wikipedia.org/wiki/Hulitherium
- https://ru.wikipedia.org/wiki/Hulitherium_tomasetti
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Hulitherium
- http://www.prehistoric-wildlife.com/species/h/hulitherium.html
- https://www.deviantart.com/sinammonite/art/Hulitherium-tomasettii-316425013
- https://www.deviantart.com/chuditchmammals/art/Australian-Megafauna-side-by-side-792359369
- http://studioschouten.com.au/artwork/hulitherium-thylacine-protemnodon-tree-kangaroo-bulmers-flying-fox-bruijns-long-beaked-echidna/
- https://www.reddit.com/r/Naturewasmetal/comments/fpmi4p/hulitherium_the_marsupial_panda/
- https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/arco.5274