Heliobatis — вимерлий рід скатів родини Dasyatidae з ряду Орлякоподібні (Myliobatiformes). На даний час рід містить один вид Heliobatis radians. Рід відомий в основному з раннього еоцену з відкладень Fossil Lake. Fossil Lake є частиною формації Грін-Рівер на південному заході Вайомінга. Heliobatis є одним із двох відомих скатів, які були знайдені в формації Грін-Рівер. Інший вид, Aserotrygon maloneyi, був визнаний і описаний лише в 2004 році.
Рід був описаний з одного неповного голотипного зразка, номер YPM 528, який зараз перебуває в колекції Музею природної історії Пібоді, Нью-Хейвен, Коннектикут, США. Зразок було зібрано з відслонення викопного озера і представляє дорсальний вигляд рибини. Вперше його досліджував відомий американський палеонтолог Отніель Чарльз Марш (Othniel Charles Marsh). Він опублікував свій короткий опис типового виду в 1877 році в American Journal of Science. Через два роки Едвард Дрінкер Коуп (Edward Drinker Cope), суперник Марша, опублікував опис зразка ската, давши йому назву Xiphotrygon acutidens. Хоча опис Копа є більш повним і включає ілюстрацію його типового зразка, старше ім’я Heliobatis має старшинство. У 1947 році Генрі Від Фаулер (Henry Weed Fowler) опублікував дуже короткий опис роду скатів, який він назвав Palaeodasybatis discus на основі часткового екземпляру з колекції Академії природничих наук, номер ANSP 89344. Зразок, який згодом був втрачений, відзначався тим, що мав більш округле або дископодібне тіло, ніж Heliobatis. Рід був синонімізований з Heliobatis на основі ілюстрацій типового зразка Фаулера, охарактеризувавши більш округлий вигляд як артефакт неповної природи голотипу Марша.
Родовий епітет Heliobatis є похідним від слів helios, що означає «сонце», і batis, що означає «скат». Походження видового епітета radians не згадується в описі Марша.
Heliobatis зовні нагадував сучасних скатів, але на відміну від більшості сучасних родичів він віддавав перевагу прісноводним озерам і річкам перед солоним морем.
Довжина Heliobatis коливається від 8 до 90 сантиметрів, в середньому від 30 до 40 сантиметрів. Як і у сучасних скатів, статі є диморфними, причому самці мають класпери. Особини Heliobatis мають до трьох модифікованих шкірних зубчиків, що формують колючі жала на хвості, хоча часто зустрічаються особини з менш ніж трьома зубчиками. Вважається, що рід вів придонний спосіб життя. Як і в сучасного роду скатів Raja, зуби Heliobatis невеликі і близько розташовані. Зуби трикутної форми пристосовані для харчування дрібною рибою, ракоподібними і молюсками. Heliobatis особливо багато на тому ж місці на Fossil Lake , де зустрічаються єдині раки формації Грін-Рівер, Procambarus primaevus, та креветки Bechleja rostrata. Рід має довгий хвіст, що був дуже тонким з невеликими шипами вздовж серединної лінії спини, його кінчик часто відсутній. Хвіст забезпечує до половини загальної довжини тіла.
Скам’янілості
