Heleocola — вимерлий рід метатерієвих ссавців з пізньої крейди, що мешкав на території сучасного штату Колорадо, США. Єдиний відомий вид — Heleocola piceanus, описаний у 2024 році командою палеонтологів на чолі з Джейлін Еберле (Jaelyn Eberle).
Скам’янілості, знайдені у формації Вільямс-Форк (Williams Fork Formation) на північному заході Колорадо, включають фрагмент щелепи та три моляри. Ці рештки свідчать про те, що тварина важила приблизно 1 кг, що робить її одним з найбільших відомих ссавців свого часу.
Назва роду Heleocola походить від латинських слів ”heleo” (болото) та ”cola” (житель), що разом означає «болотяний мешканець». Це відображає середовище проживання тварини — вологі, болотисті території, які існували в регіоні під час пізньої крейди.
Heleocola piceanus жив приблизно 70–75 мільйонів років тому, коли значна частина західної Північної Америки була покрита внутрішнім морем. Аналіз морфології молярів свідчить про всеїдну дієту з переважанням рослинної їжі.
У той час регіон був населеним різноманітними тваринами, включаючи черепах, качкодзьобих динозаврів, гігантських крокодилів, акул та скатів. Формація Вільямс-Форк могла бути схожою на сучасну Луїзіану.
Відкриття Heleocola piceanus є важливим для розуміння еволюції метатерієвих ссавців у Північній Америці. Цей вид демонструє більшу різноманітність та адаптацію ссавців у пізньокрейдових екосистемах, ніж вважалося раніше. Його відносно великий розмір порівняно з іншими ссавцями того часу підкреслює еволюційний потенціал метатеріїв у конкурентному середовищі, населеному великими динозаврами.
Heleocola piceanus належить до надряду Metatheria, що включає сучасних сумчастих та їхніх вимерлих родичів. Цей вид був представником родини Glasbiidae, підряду Pediomyoidea. Філогенетичний аналіз відновив H. piceanus як сестринський таксон до Glasbius. H. piceanus є найдавнішим представником Glasbiidae.
Скам’янілості
