Gnathovorax 🦤 Вимерлий світ

Gnathovorax – рід динозаврів з родини Herrerasauridae (ерреразаврові). Як і всі ерреразаврові, це був двоногий хижак. Існував близько 233 млн років тому в карнійському віці (пізній тріасовий період). Рештки добре збереженого скелета знайдені на території Бразилії. Ближче споріднений з Herrerasaurus і Sanjuansaurus, ніж зі Staurikosaurus. Описано один вид – Gnathovorax cabreirai. Знайдений скелет є найповнішим і найкраще збереженим серед ерреразаврових. За відбитками м’яких тканин всередині черепа навіть вдалося відтворити форму добре розвиненого клаптика і приклаптика мозочка, який відповідає за рух очей, шиї і голови.

Скам’янілості цього динозавра знайшли в 2014 році на території муніципалітету Сан-Жуан-ду-Полезіні, в бразильському штаті Ріу-Гранді-ду-Сул. У цьому регіоні залягають відкладення порід геологічної формації Санта-Марія великого басейну Парана. Зразок голотипу CAPPA/UFSM 0009 є майже повним і частково зчленованим скелетом, в якому відсутні тільки частини лівого плечового пояса і лівої передньої кінцівки. Скам’янілий скелет був виявлений у шарі аргілітів разом із невеликими скелетами прозостродонтових цинодонтів. Над цим шаром знаходився шар аргіліту, вкритий шаром пісковика і містить розрізнені останки ринхозаврів, що свідчать про різноманітність тварин у цьому регіоні. Стратиграфічно корельовані пласти з прилеглої ділянки датуються серединою карнійського віку пізнього тріасу (близько 233,23±0,73 мільйона років тому).

У 2019 році Крістіан Пачеко (Cristian Pacheco), Родріго Темп Мюллер (Rodrigo Temp Müller), Макс Лангер (Max Langer), Флавіо Августо Претто (Flávio Augusto Pretto), Леонардо Кербер (Leonardo Kerber) та Сергіо Діас да Сілва (Sérgio Dias da Silva) описали цю знахідку під іменем Gnathovorax cabreirai. Назва роду походить від грец. gnathos – “щелепа” і латинського vorax, “ненажерливий”. Видова назва дана на честь доктора Сергіо Фуртадо Кабрери, палеонтолога, що знайшов скам’янілість.

Типовий зразок містить в основному повний і добре збережений зчленований скелет, що є одним з найкращих коли-небудь виявлених екземплярів представників родини Herrerasauridae, який скам’янів у тісному зв’язку з рештками ринхозаврів і цинодонтів. Відкриття цього чудового зразка проливає світло на погано вивчені аспекти анатомії ерреразаврид, такі як м’які ендокраніальні тканини.

Передщелепна кістка містить три зуби, на відміну від Herrerasaurus, який мав чотири зуби, піднебінні зуби відсутні. Також є 19 верхньощелепних і 14 нижньощелепних зубів, всі зуби тонкі, вигнуті і клиноподібні. На дистальному (задньому) краї всіх зубів є зазубрини, а на верхньощелепних зубах також є зубці на мезіальному (передньому) краї. На відміну від більшості ранніх ящеротазових у Gnathovorax відсутня промаксилярна фенестра (fenestra promaxillaris) – додатковий отвір на передній зовнішній стороні верхньої щелепи. Більшість інших аспектів черепа схожі на представників родини Herrerasauridae та інших ранніх динозаврів. Шия коротка, з кільцями вздовж нижнього краю хребців та довгими поперечними відростками. Спинні хребці схожі на хребці інших ерреразаврид, хоча кінчики невральних шипів трохи розширені. Як і в ранніх ерреразаврид та у більшості рептилій, що не є динозаврами, криж формують лише два хребці. Однак у Gnathovorax також є останній спинний хребець, охоплений клубовою кісткою, хоча його поперечні відростки недостатньо довгі, щоб контактувати з клубовою кісткою; тому він не кваліфікується як крижовий хребець. Хвостові хребці з низькими і подовженими суглобовими відростками, спрямованими вгору невральними шипами та поперечними відростками, що у поперечному перерізі мають напівкруглу форму.

Gnathovorax – єдиний ерреразаврид, що поєднує в собі риси лопатки, такі як задня кривизна, розширений кінчик і відсутність злиття з коракоїдом. Решта передпліччя схожа на передпліччя Herrerasaurus, з сильно розвиненою областю ліктів та довгою рукою. Клубова кістка коротка, але має загострений передній край на відміну від закругленого переднього краю в інших ерреразаврид. Gnathovorax – єдиний ерреразаврід, у якого лобок звивистий побачивши спереду і виступає прямо вниз побачивши збоку. Кінець лобкової кістки має форму черевика з гладким нижнім краєм, як у інших ерреразаврід, хоча на ньому відсутня скошена лобкова будка, як у Staurikosaurus. На відміну від інших ерреразаврид (але, як в лагерпетид), сіднична кістка має отвір, відомий як замикальний отвір у своїй основі. Головка стегнової кістки простіша, ніж у інших ерреразаврид, з невеликим краніомедіальним горбком (передня внутрішня опуклість) і без каудомедіального бугра (задня внутрішня опуклість). Таким чином стегно має всі місця прикріплення м’язів, типові для базальних динозаврів. Великогомілкова кістка становить 90% довжини стегнової кістки, на відміну від Staurikosaurus, у якого великогомілкова кістка довша. Решта гомілки схожа на Herrerasaurus, але ступня має три фаланги на п’ятому пальці ноги, тоді як в Herrerasaurus лише одна.

Gnathovorax був представником Herrerasauridae, групи хижих динозаврів малого та середнього розміру. Стаття з описом тварини містила кладистичний аналіз, який стверджував, що Herrerasauridae є базальними Saurischia, за межами Theropoda і Sauropodomorpha. В межах Herrerasauridae, Gnathovorax був знайдений у політомії з Herrerasaurus та Sanjuansaurus.

Скелет голотипу Gnathovorax настільки добре зберігся, що автори опису змогли реконструювати цифровий ендокаст мозку. Тварина мала велику флюккулярну частку ямки (FFL) мозочка, частини мозку, яка зазвичай вважається корисною для управління рухом очей, голови та шиї. Більшість палеонтологів вважають велику FFL ознакою активного хижацького способу життя, пояснюючи, чому вона зменшена у пізніших зауроподоморфів, але не у більшості теропод. Таким чином дані про м’які тканини, надані Gnathovorax, збігаються з іншими доказами м’ясоїдності ерреразавридів, такими як структура їхніх зубів і кігтів. За даними аналізу морфологічних варіацій, пропорції зубів ерреразавридів і базальних м’ясоїдних зауроподоморфів злегка перекриваються з тероподами, але ерреразавриди та зауроподоморфи не перекриваються один з одним. Це дозволяє зробити висновок, що на карнійському етапі тріасу ерреразавриди займали нішу великих хижаків, а дрібні базальні зауроподоморфи займали невеликі ніші хижих і всеїдних. Після вимирання ерреразавридів і м’ясоїдних зауроподоморфів у норії, тероподи стали домінуючими хижими динозаврами, заохочуючи зауроподоморфів ставати більшими та травоїдними.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter