Gigantohierax — яструб-гігант з голоцену 🦤 Вимерлий світ

Gigantohierax – вимерлий рід яструбів з родини яструбові (Accipitridae), відомий з печерних відкладень голоценового віку на Кубі. В рамках роду виділяють два види: Gigantohierax suarezi та Gigantohierax itchei.

Gigantohierax – це найбільший яструб, відомий за літописом скам’янілостей в Америці. Деякі елементи його скелета за розміром порівняні за розміром з елементами скелету набагато більш відомого орла Хааста (Harpagornis moorei) з Нової Зеландії. Враховуючи, що Gigantohierax міг полювати в більш відкритих місцях, ніж орел Хааста, можливо, він мав ще більший розмах крил. Це був найбільший денний хижак на острові, тоді як гігантська сова Ornimegalonyx була володарем ночі.

Gigantohierax також примітний своєю міцною статурою в порівнянні з яструбами меншого розміру, що дозволяло б йому підтримувати власну масу під час полювання на здобич. Цей птах відомий насамперед з частин стегон і решток ніг. Його стегнова кістка розкльошена на кінцях, на відміну від інших близькоспоріднених яструбів. Форма кістки вказує на більш широку мускулатуру ніж в родичів і, можливо, на те, що Gigantohierax більше часу проводив на землі. Навіть його кігті були міцнішими, ніж у близьких родичів того часу. Однак, враховуючи, що яструби є повітряними хижаками, видається малоймовірним, що Gigantohierax повністю покладався на наземне полювання. Натомість він, ймовірно, був більш факультативним у способі пересування, ніж інші яструбові, але без решток крил важко сказати щось напевно.

Це один з найбільших відомих яструбів, приблизно вдвічі більший за сучасного великого чорного яструба (Buteogallus urubitinga). Такі розміри, ймовірно, вимагали б від нього змінити свої звички порівняно з іншими яструбами, навіть на острові Куба.

Харчувався Gigantohierax в основному тваринами, такими як ящірки, змії, гризуни, кролики, птахи та інші дрібні наземні тварини. Зазвичай свою жертву вони ловили живцем. Він міг також використовувати свої великі розміри для ловлі більших тварин.

Ймовірно, він був схожим на інших яструбів, але більше часу проводив на землі, ніж його близькі родичі. Це був хижий птах, який використовував гострий зір і здатність до тривалого польоту, щоб ловити їжу, як-от ссавців, рептилій і птахів, включаючи інших острівних гігантів тогочасної Куби. Мабуть він вів денний спосіб життя.

Голоценова Куба, по суті, була схожою за кліматом з сучасною, з тропічними погодними умовами та загалом вологою погодою. Після недавнього льодовикового періоду тварини на Кубі на початку голоцену зустрічалися б з більшими коливаннями температури; проте, більшу частину епохи спостерігалися б досить постійні тропічні погодні умови. В голоцені на Кубі спостерігалась велика кількість прикладів острівного гігантизму в динозаврів, зокрема: кубинський печерний водяний пастушок (Nesotrochis picapicensis), гігантський крабовий канюк (Buteogallus irpus), яструб-титан (Titanohierax gloveralleni), кубинська гігантська сова (Ornimegalonyx) та сипуха Ріверо (Tyto riveroi). В усіх випадках, крім першого, це були великі хижі птахи в навколишньому середовищі.

Gigantohierax, якого неофіційно називають кубинським гігантським яструбом, є прикладом острівного гігантизму у птахів під час останнього льодовикового періоду. Багато видів птахів, що були ізольовані в острівних середовищах, могли вирости великими в ситуаціях, коли зазвичай вони залишалися б маленькими через конкурентів з ссавцями. Gigantohierax є яскравим прикладом цього явища. На жаль, більшість із цих острівних гігантів вимерли через кліматичні зміни після останнього льодовикового періоду, а також через діяльність людини. Ці ж причини, ймовірно, призвело і до вимирання цього яструба.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter