Eoneophron — динозавр-теропод з крейди США 🦤 Вимерлий світ

Eoneophron — вимерлий рід ценагнатидних динозаврів-тероподів з пізньокрейдової формації Хелл-Крік у Південній Дакоті, США. Рід містить єдиний вид, E. infernalis, відомий за фрагментом задньої кінцівки.

Голотипний зразок Eoneophron, CM 96523, був знайдений у 2014 році у відкладах формації Хелл-Крік в окрузі Мід, Південна Дакота, США. Зразок складається з частини правої задньої кінцівки. Вона включає стегнову, великогомілкову, зрощену великогомілкову та п’яткову кістки, четверту плеснову, третю плеснову та четверту плеснову кістки.

Пізніше, у 2014 році, музей природничої історії Карнегі придбав цю ногу в компанії ще трьох інших скам’янілостей за 5000 доларів. Спочатку її прийняли за молоду особину набагато більшого Anzu. Значно пізніше його вивчив студент Кайл Аткінс-Велтман (Kyle Atkins-Weltman), який проводив дослідження будови плеснових кісток. У процесі дослідження виявилося, що це був майже дорослий екземпляр, який, таким чином, повинен був представляти новий рід. Виявилося, що він був неправильно відреставрований, оскільки головка стегнової кістки була неправильно встановлена. Це було виправлено шляхом подальшої підготовки.

Проблемним є стан зразка MOR 752, часткової стопи. Це може бути молода особина Eoneophron або Anzu, але може також представляти і власний таксон.

У 2024 році Аткінс-Велтман (Atkins-Weltman) з колегами описали Eoneophron infernalis як новий рід і вид ценагнатидного овірапторозавра на основі цих викопних решток. Родова назва “Eoneophron” поєднує давньогрецьке слово “èos”, що означає “світанок”, з родовою назвою єгипетського грифа — Neophron, якого ще називали “фараонова курка”. У Велтмана був домашній нільський варан на ім’я Фараон. Видова назва, “infernalis“, походить від латинського слова “пекло”, що відсилає до знахідки викопного матеріалу у формації Хелл-Крік.

Eoneophron сягав майже трьох метрів у довжину. Його вага оцінюється у сімдесят вісім кілограмів. Задня нога має довжину близько 115 сантиметрів: 390 міліметрів стегнова кістка, 499 міліметрів гомілка і 247 міліметрів найдовша, третя плеснова кістка.

Описувачі виділили кілька відмінних рис. Дві з них є автопоморфіями, унікальними похідними ознаками. Astragalocalcaneum зростається з великогомілковою кісткою, утворюючи справжній тибіотарсус. Стрижень четвертої плеснової кістки має добре розвинений косий поздовжній гребінь на передній поверхні, що простягається на три чверті її довжини.

Крім того, є унікальна комбінація, що поєднує в собі зовсім не унікальні риси. Головка стегнової кістки нахилена до стегнової кістки. Третя плеснова кістка має добре розвинені перехрещені гребені на задньому боці, які проростають з нижнього виростка. Нижній виросток третьої плеснової кістки ширший впоперек, ніж спереду назад, причому внутрішня частина виростка більша за зовнішню частину. Верхні кінці третьої та четвертої плеснових кісток виступають назад, утворюючи верхню опуклість. Принаймні у дорослих тварин четверта передплеснова кістка зростається з четвертою плесновою кісткою.

У своєму філогенетичному аналізі вчені визначили Eoneophron як сестринський таксон до клади, що включає Citipes та Elmisaurus.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter