Enhydriodon 🦤 Вимерлий світ

Enhydriodon – рід видр, які мешкали на території сучасної Ефіопії в епоху міоцену та пліоцену. Це була досить велика тварина, за оцінками його вага становила близько 200 кілограмів, що робить його найбільшим мустеловим, описаним досі.

Enhydriodon мешкав у Східній Африці та Індії від 5 до 2 мільйонів років тому. Він, як і всі видри, належав до великої групи ссавців, відомої як мустелові, до якої також входять росомахи, тхори та борсуки. Найдавніші видри з’явилися близько 23 мільйонів років тому, а перші “сучасні” видри з’явилися на сцені 7 мільйонів років тому, тобто за 2 мільйони років до появи енгідріодонів.

Видри еволюціонували від наземних предків, що стали напівводними: частково завдяки доступним харчовим ресурсам (наприклад, риба, ракоподібні та молюски), а частково для того, щоб врятуватися від більших і страшніших хижаків. Сучасні морські калани довели цю концепцію до крайності і стали повністю водними морськими тваринами, але більшість сучасних видр все ще зберігають зв’язок із сушею.

Видри із задоволенням обживали свій водний дім, і за мільйони років у них з’явилися перетинчасті лапи і шикарне водонепроникне хутро. Після появи цих адаптацій, вони диверсифікувалися і поширилися по всьому світу, створивши велику кількість різноманітних видів. На цьому шляху багато видів з’являлися і зникали, Enhydriodon був одним з них.

Перші скам’янілості Enhydriodon були виявлені ще на початку XIX століття, а перший відомий вид, Enhydriodon sivalensis з пагорбів Севалік у Північній Індії, був описаний і названий доктором Х’ю Фалконером (Hugh Falconer) з Британського музею. З тих пір були знайдені скам’янілості інших видів Enhydriodon.

Один з найвідоміших видів, знайдений у Східній Африці, був описаний у 2011 році і названий Enhydriodon dikikae. Всі наші знання про Enhydriodon походять від кількох скам’янілостей черепа та фрагментів стегнової кістки. Ми знаємо, що його короткий рилоподібний череп мав батарею широких різців, потужні ікла та нищівні корінні зуби.

На основі вищезгаданих скам’янілостей вчені підрахували, що Enhydriodon sivalensis був приблизно розміром з пантеру. Однак його перевершував Enhydriodon dikikae, який виростав до 2,1 метра в довжину і важив десь 90-200 кілограмів. Для порівняння, Enhydriodon dikikae був більшим за середньостатистичного леопарда або вовка і навіть наближався до розміру лева.

Східноафриканський ландшафт, в якому жив Enhydriodon dikikae, складався з відкритого лісу і лугів савани, пересічених річками, які впадали у рідкісні величезні озера. Тварини, з якими він зустрічався щодня, були химерною сумішшю різноманітних видів. З одного боку, були тварини, знайомі кожному, такі як антилопи, бегемоти та леопарди. Але було і кілька незнайомих облич. Серед них були вимерлі тварини, такі як Deinotherium (гігантський 4,5-5 метровий родич слонів, що важив удвічі більше і мав загнуті донизу ікла), шаблезуба кішка Homotherium, Sivatherium (3-метровий родич жирафів) і гігантські види росомах (Plesiogulo) та бабуїнів (Dinopithecus).

У 2022 році вчені виявили в Ефіопії новий вид роду Enhydriodon – Enhydriodon omoensis. Стаття з описом цієї тварини з’явилася у французькому науковому журналі Comptes Rendus Palevol.

Скам’янілості були знайдені кількома міжнародними командами дослідників протягом багатьох років. Автори нового дослідження на чолі з Каміллою Грохе (Camille Grohé) з Університету Пуатьє оцінили масу тіла тварин за розмірами зубів і стегнової кістки.

Традиційно видри роду Enhydriodon вважаються напівводними тваринами, що харчуються молюсками, черепахами, крокодилами і сомами, поширеними в африканських прісноводних середовищах. Вчені перевірили цю ідею, проаналізувавши стабільні ізотопи кисню і вуглецю в зубній емалі Enhydriodon omoensis.

Відносні значення стабільних ізотопів кисню можуть дати уявлення про середовище проживання, яке займає тварина. Імовірно, показники у викопної видри повинні були бути близькими до показників викопних бегемотів або інших напівводних тварин. Однак, гігантська видра з Омо мала показники, подібні до показників наземних ссавців, зокрема великих котів та гієн з цієї ж місцевості.

Ізотопи вуглецю в зубах можуть надати інформацію про тип здобичі, яку споживала тварина. Вони показали, що Enhydriodon omoensis міг полювати на здобич, яка споживала широкий спектр наземних рослин: від тропічних трав до листя з дерев.

Автори планують провести більш широку вибірку скам’янілостей африканських видр для дослідження зубної емалі, форми і структури довгих кісток, щоб зрозуміти, яке місце ці гігантські видри займали в екосистемах, а також причини їх вимирання близько 2 мільйонів років тому.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter