Ektopodon — вимерлий рід сумчастих, типовий рід родини Ektopodontidae, що мешкав у лісистих місцевостях Південної Австралії, Квінсленду та Вікторії. Останній вид цієї групи вимер на початку плейстоцену (між 2,588 млн років тому і 781 000 років тому). Маса його тіла становила приблизно 1300 грамів. Вчені вважають, що ектоподони були високоспеціалізованими сумчастими, що харчувалися насінням.
Типовий вид Ektopodon serratus ґрунтується на матеріалах, видобутих на місці знахідки скам’янілостей озера Нгапакалді в Південній Австралії.
Рід Ektopodon колись населяв ліси Південної Австралії, Квінсленда та Вікторії. Перші описи 1960-х і 1980-х років підкреслювали їх унікальні особливості будови молярів. Недавні дослідження представили два нових види сумчастих ектоподонтидів з нижніх відкладень формації Етадунна (пізній олігоцен) в Південній Австралії, а також нову філогенетичну гіпотезу для родини Ektopodontidae.
Ektopodon відрізняється унікальною морфологією черепа, включаючи укорочену морду та специфічні вигини між премолярами та молярами. Морфологія молярів Chunia та Ektopodon є відмінною, але визначення видів залишається складним завданням. Кут нахилу лицьової частини, який визначається вигином морди на межі між P3 і рядом молярів, призводить до того, що морда має інший кут нахилу, ніж ряд молярів. Ектоподонтиди мали значно більший кут нахилу і коротші лицьові частини порівняно з сучасними кускусовидими сумчастими. Такий ступінь укорочення лицьової частини пов’язаний з відмінностями в морфології зубів на рівні видів.
У басейні озера Ейр у Південній Австралії знайдено одні з найдавніших відомих скам’янілостей сумчастих, які були виявлені в формації Етадунна, що датується 23,3–25 мільйонами років тому. Протягом цього часу наземні травоїдні сумчасті зазнали значних таксономічних і стоматологічних змін, ймовірно, через потепління клімату Австралії. Ektopodon, рід із родини Ektopodontidae, має унікальну будову молярів. Моляри Ektopodon stirtoni з пізнього олігоцену мають характерну лофодонтну морфологію з поперечними лофами, модифікованими в бічно стиснуті горбки. Ця унікальна зубна структура не зустрічається у жодних інших сумчастих або плацентарних ссавців. Емаль молярів Ektopodon в основному радіальна з певними модифікаціями, а розподіл різних типів емалі є характерним для сімейств сумчастих. Скам’янілості Ektopodontidae датуються від верхнього олігоцену до пліоцену, а їхні моляри мають унікальні адаптації. Перші три верхні та нижні моляри мають два або три модифіковані поперечні лофи, тоді як четверті моляри мають зменшені лофи. Кількість горбків на лофі варіюється від 8 до 10 залежно від положення зуба.
Викопні рештки Ektopodon переважно походять із формації Етадунна в Південній Австралії, датованої епохами пізнього олігоцену та раннього міоцену. Ця формація складається з озерних відкладень, багатих аргілітами з вкрапленими доломітовими шарами, які служать ключовими стратиграфічними маркерами. Значні знахідки скам’янілостей у фауністичних зонах, таких як місцева фауна Мінкіна та Дітджіманка, висвітлили різноманітність і поширення екоподонтид під час їх розквіту.
Ектоподон та його родичі демонструють унікальну морфологію зубів, зокрема в розташуванні та структурі молярів. Варіації у формі та розмірі молярів серед таких видів, як Chunia та Ektopodon, мають вирішальне значення для ідентифікації видів та філогенетичного аналізу. Ці стоматологічні адаптації відображають їхню поведінку поїдання насіння, що вимагало міцних та ефективних шліфувальних поверхонь.
Скам’янілості
