Docofossor — це вимерла ссавцеподібна тварина (докодонт) з юрського періоду. Його залишки були знайдені в Китаї в скелях віком 160 мільйонів років. Здається, це були найдавніші відомі риючі ссавці з адаптаціями, надзвичайно схожими на адаптації сучасних златокротових (Chrysochloridae).
Викопні рештки Docofossor brachydactylus, голотип BMNH 131735, разом із Agilodocodon scansorius, були знайдені фермерами поблизу Наньшімена в провінції Хебей у шарах китайської формації Тяодзішань та придбані Пекінським музеєм природної історії. Голотип складається із стиснутого скелета з черепом та нижніми щелепами, що зберігся на плиті та контрплиті, разом із залишками м’яких тканин. Пошкоджено область плечового пояса та хвіст.
Типовий вид Docofossor brachydactylus назвали та описали Zhe-Xi Luo, Meng Qingjin, Ji Qiang, Liu Di, Zhang Yuguang і April I. Neander у журналі Science у 2015 р. Родова назва тварини вказує на членство в Docodonta і риючий спосіб життя, fossor означає “риючий” на латині. Видова назва походить від грецьких слів βραχύς (“короткий”) та δάκτυλος (“палець”) та стосується зменшення кількості фаланг пальців.
Розміри дрібні: довжина від носа до основи хвоста становить близько 9 см, вага оцінюється в 13-17 г. У будові черепа і зубів Docofossor є, з одного боку, примітивні ознаки, характерні для інших базальних ссавцеподібних, з іншого — специфічні риси, характерні для сучасних риючих звірів, таких як сумчасті кроти і златокроти.
Найбільш переконливі свідчення на користь риючого способу життя містяться в будові кінцівок. Кисть і стопа добре пристосовані до копання. Зокрема, пальці складаються тільки з двох фаланг (а не трьох, як у більшості древніх і сучасних ссавців), причому кінцеві фаланги збільшені, розширені і схожі на лопати, а спеціальний виступ біля основи не дозволяє кінцевій фаланзі відгинатися назад. Все це — типові ознаки риючих ссавців. Наприклад, зменшення числа фаланг характерно для сучасних златокротів, пальці яких схожі на пальці Docofossor. Це типовий приклад паралельної еволюції.
Вважається, що основою для такої конвергенції є загальні генетичні механізми, відповідальні за регуляцію розвитку кінцівок у ембріонів наземних хребетних. У златокротів в ході ембріонального розвитку в майбутніх пальцях формуються зачатки всіх трьох фаланг, але потім дві з них (проксимальна і середня) зливаються. У мишей і людей аналогічний фенотип (злиття фаланг) іноді виникає через порушення роботи регуляторних генних каскадів, контролюючих закладання суглоба між фалангами. До числа регуляторів, що беруть участь в цьому процесі, відносяться білки BMP2 (bone morphogenetic protein 2), GDF5 (growth and differentiation factor 5) і ряд інших. Ці регулятори напевно управляли розвитком пальців і у юрських ссавцеподібних, а подібні відхилення в їх роботі, викликані мутаціями, приводили до схожих змін фенотипу – наприклад, до злиття фаланг.
Скам’янілості
Джерела
- https://alphynix.tumblr.com/post/171633291034/month-of-mesozoic-mammals-07-digging-down
- https://www.deviantart.com/paleosir/art/Docofossor-brachydactylus-667457817
- https://twitter.com/SerpenIllus/status/1146074955014123520/photo/2
- http://novataxa.blogspot.com/2015/02/agilodocodon-docofossor.html
- https://en.wikipedia.org/wiki/Docofossor
- https://age-of-mammals.ucoz.ru/index/dokofossory/0-1598
- http://spinops.blogspot.com/2020/03/docofossor-brachydactylus.html