Dianoconodon — викопний рід ранніх ссавцеподібних. Рід представлений видом Dianoconodon youngi, рештки якого походять із провінції Юньнань на південному заході Китаю та датуються раннім юрським періодом. Його анатомія допомагає зрозуміти, як у ранніх ссавцеподібних змінювалося співвідношення між жуванням і слухом.
Вид Dianoconodon youngi описали у 2024 році палеонтологи Фан’юань Мао (Fangyuan Mao), Чі Чжан (Chi Zhang) та їхні колеги в науковій статті, опублікованій у журналі Nature. Дослідження ґрунтувалося на викопних рештках із Китаю та було присвячене еволюції щелепного суглоба й середнього вуха ранніх ссавцеподібних.
Найважливішою особливістю Dianoconodon youngi є будова нижньої щелепи та пов’язаних із нею кісток середнього вуха. На відміну від сучасних ссавців, у яких нижня щелепа складається переважно з однієї кістки, ранні ссавцеподібні зберігали додаткові кістки, пов’язані з первинним щелепним суглобом. У процесі еволюції ці структури поступово втрачали опорну функцію під час жування та перетворювалися на елементи слухового апарату.
У Dianoconodon youngi внутрішній, або первинний, щелепний суглоб уже демонстрував ознаки зменшення своєї ролі в передаванні жувального навантаження. Зміни взаємного розташування суглобових кісток свідчать про перехідний етап між станом, за якого кістки щелепи брали участь у жуванні та слуханні одночасно, і відокремленням слухових кісточок від нижньої щелепи.
Ці особливості роблять діаноконодона важливим для вивчення походження середнього вуха ссавців. Його будова демонструє, що перехід від щелепних кісток до спеціалізованих слухових структур відбувався поступово, через проміжні анатомічні стани.
Скам’янілості
