Cristatusaurus 🦤 Вимерлий світ

Cristatusaurus (лат.) — рід тероподових динозаврів з родини спинозаврид (Spinosauridae), що жив на території сучасного Нігеру за часів ранньокрейдової епохи (альбський – аптський віки). Рештки Cristatusaurus були виявлені палеонтологом Філіпом Таку в місцевості Гадуфауа в пустелі Тенере, Нігер у 1973 році. Формально вони були описані Філіпом Таку (Philippe Taquet) та Далем Расселлом (Dale Russell) у 1998 році.

Спочатку передбачалося, що це невизначений вид Baryonyx, взагалі ідентичність Cristatusaurus була предметом обговорень, не в останню чергу через фрагментарність його скам’янілостей. Дехто стверджує, що це, ймовірно, той самий динозавр, що і Suchomimus, якого також знайшли в Нігері, в тих же осадових шарах. У цьому випадку пріоритет мав би рід Cristatusaurus, оскільки він був названий двома місяцями раніше. Однак інші вчені вважали, що Cristatusaurus є nomen dubium, оскільки його неможливо відрізнити як від Suchomimus, так і від Baryonyx. Було вказано на деякі відмінності між скам’янілими рештками Cristatusaurus і Suchomimus, але невідомо, чи ці відмінності розділяли два роди, чи вони були зумовлені онтогенезом (змінами в організмі під час росту). Нарешті, нещодавнє дослідження відрізнило Cristatusaurus від Suchomimus і визначило його як дійсний рід спинозавридів, помістивши теропода поряд з Baryonychidae.

Родова назва складена із двох слів: лат. cristatus – ‘гребеневий’ та ін-греч. σαυρος – ‘ящірка’, це натякає на сагітальний гребінь на вершині морди тварини. Видова назва дана на честь Альбера-Фелікса де Лаппарента (Albert-Félix de Lapparent), французького палеонтолога, який зробив великий внесок у вивчення африканських динозаврів.

Голотип MNHN GDF 366 (передщелепні кістки, верхня щелепа та нижня щелепа) та зразки MNHN GDF 365 (передщелепні кістки) і MNHN GDF 357—359, 361 (чотири спинні хребці) походить з формації Ельрхаз. Тут він співіснував із завроподами та ігуанодонтовими динозаврами, іншими тероподами та різними крокодиломорфами.

У 2012 році американський палеонтолог, спеціаліст по хребетним, Томас Р. Хольц-молодший (Thomas R. Holtz Jr.) попередньо оцінив довжину Cristatusaurus близько до 10 м і вагу — від 1 до 4 тонн. Голотипи передщелепних кісток мають довжину 115 мм і 55 мм заввишки. Інший відомий набір предчелюстних кісток (зразок MNHN GDF 365) більший за довжиною 185 мм і має 95 мм у висоту. Менший розмір голотипу, більш гладка поверхня та відсутність зрощених швів вказує на те, що він належить молодій особині. Зразок же MNHN GDF 365, ймовірно, представляє дорослу тварину.

Верхівка передщелепної кістки Cristatusaurus була короткою і розширеною, а задній кінець був звуженим біля шва з верхньою щелепою. Така розетоподібна форма морди була характерною для спинозавридів. Передня частина верхньої щелепи була увігнутою в нижній частині, сформована для зчеплення з опуклим та збільшеним кінчиком зубної кістки нижньої щелепи. Тонкий сагітальний гребінь проходив уздовж верхівки передщелепних кісток, такий стан присутній у Baryonyx та Suchomimus, і дуже помітний у Angaturama (можливий синонім Irritator). Як і у всіх спинозавридів, зовнішні ніздрі Cristatusaurus були розташовані далі на черепі, ніж у типових теропод. Два кісткових відростка простягалися через нижню сторону морди у опуклій структурі, яка утворювала вторинне піднебіння тварини. Така ознака спостерігається у всіх існуючих крокодилів, але не у більшості динозаврів-теропод; однак, це була звичайна риса серед спинозавридів.

Зубні альвеоли Cristatusaurus були розташовані близько одна до одної, альвеоли в верхній щелепі та зубному ряду були сплощені дещо вбік, в той же час ті, що знаходяться в передщелепних кістках, були великими і переважно круглими, причому передні альвеоли були найбільшими. Часткові коронки зубів, що збереглися в деяких альвеолах, показують, що зуби були з дрібними зазубринами та з борозенками (поздовжніми виступами) на їх язиковій (зверненій всередину стороні зубів) поверхні. Обидва екземпляри передщелепної кістки мали по сім альвеол на кожній стороні, стільки ж, як у Suchomimus, Angaturama, Oxalaia та Spinosaurus maroccanus.

Довжина одного із спинних хребців (MNHN GDF 358) досягала 13,5 см у центрі, що дорівнює найбільшому відомому хребцю Spinosaurus maroccanus. Товщина збереженої основи одного з спинних хребців Cristatusaurus (MNHN GDF 359) була 15 мм у порівнянні з 25 мм в еквівалентному хребці спинозавра, це вказує на те, що нервові шипи Cristatusaurus, ймовірно, не були такими високими, як у Spinosaurus. З двох кігтів з передніх лап, віднесених до Cristatusaurus, один за розміром був еквівалентний розмірам кігтів Suchomimus та Baryonyx, тоді як інший був приблизно на 25-30 відсотків меншим. Як і в Spinosaurus, він мав би міцні руки з трьома пальцями.

Формація Ельрхаз, що входить до групи Тегама, складається в основному з річкових пісковиків з низьким рельєфом, значна частина яких закрита піщаними дюнами. Відклади крупно- та середньозернисті, майже без дрібнозернистих горизонтів. Cristatusaurus жив на території сучасного Нігеру, протягом пізнього аптського та раннього альбського етапів раннього крейдяного періоду, 112 мільйонів років тому. Шари осадових відкладень інтерпретуються як внутрішньоконтинентальне середовище з великими прісноводними заплавами і швидкоплинними річками з тропічним кліматом, з ймовірними посушливими сезонами.

Це середовище було домом для різноманітної фауни, включаючи динозаврів, птерозаврів, черепах, риб, акул-гібодонтів і прісноводних двостулкових молюсків. Крім Cristatusaurus lapparenti і Suchomimus tenerensis, тут були знайдені тероподи, такі як абелізаврид Kryptops palaios, кархародонтозаврид Eocarcharia dinops і невідомий ноазаврид. До рослиноїдних динозаврів регіону входили такі ігуанодонти, як Ouranosaurus nigeriensis, Elrhazosaurus nigeriensis, Lurdusaurus arenatus та два завроподи: Nigersaurus taqueti та безіменний титанозавр. Крокодиломорфів було багато, вони представлені гігантським видом фолідозаврів Sarcosuchus imperator, а також невеликими нотозухами, такими як Anatosuchus minor, Araripesuchus wegeneri та Stolokrosuchus lapparenti. Місцева флора, ймовірно, складалася в основному з папоротів, хвощів і покритонасінних рослин, на основі харчових вподобань зауроподів, що там жили.

Напівводний спосіб життя був запропонований для багатьох спинозавридів через їх незвичайні анатомічні особливості та гістологію кісток. Зуби Cristatusaurus, ймовірно, використовувалися для проколювання та захоплення здобичі, а не для розрізання м’яса, як вказують на їх напівкруглий поперечний переріз та зменшені зазубрини. Такі зуби в поєднанні з синусоїдною (хвилеподібною) кривизною щелеп були б ефективною пасткою для риб. Відсунуті назад ніздрі дозволяли б йому занурювати морду далі під воду, ніж більшість тероподів, дихаючи при цьому. Кісткове вторинне піднебіння, як передбачається, зміцнило б череп проти напруги згину під час годування. Використання гігантських вигнутих кігтів рук спинозаврів все ще дискусійне. Пропоновані функції варіюються від викидання здобичі з води до обдирання туш чи копання.

Слід зазначити, що більшість реконструкцій цього хижака не зображають його своєрідний гребінь на морді. Багато палеоілюстраторів вважають цього динозавра “синонімом” Suchomimus і зображують його на такий же манер.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter