Повернемо вимерлих тварин до життя
Статті
Сардинська піка (Prolagus sardus) — вимерлий вид зайцеподібних ссавців родини Prolagidae, що мешкав виключно на середземноморських островах Сардинія і Корсика. Його описували, як великого зайця без хвоста. На сардинських пік полювали місцеві жителі, які вживали їх м’ясо в їжу. В результаті на межі XVIII і XIX століть вид був повністю винищений.
Lyrarapax – рід викопних тварин з родини Amplectobeluidae ряду Radiodonta, який жив у ранньому кембрійському періоді 520 мільйонів років тому. Скам’янілі рештки тварини були знайдені в провінції Юньнань на південному заході Китаю. Другий вид був описаний у 2016 році, він відрізняється головним чином морфологією фронтальних придатків.
Tyrannasorus rex – вимерлий вид жуків, що існував в епоху міоцену, єдиний представник монотипічного роду Tyrannasorus. Викопний екземпляр членистоногого був виявлений в бурштиновій смолі Hymenaea protera в Домініканській Республіці. Вид був описаний Бреттом К. Раткліффом та Федеріко Карлосом Окампо у 2001 р.
Пролацерта (Prolacerta) — вимерлий рід архозавроподібних рептилій, що існував у ранньому тріасі. Скам’янілі рештки виду знайдені у басейні річки Кару у ПАР та Антарктиді. Пролацерту відносять до ряду Prolacertiformes. До цього ж ряду відносили проторозаврів (Protorosauridae) та таністрофеїв (Tanystropheidae), однак філогенічний аналіз відділив пролацерту від проторазаврів, таким чином ряд Prolacertiformes наразі є монотипічним. Плазун схожий на велику ящірку завдовжки до метра.
Eomellivora – вимерлий рід доісторичних мустелових, тісно пов’язаний з медоїдом (Mellivora capensis) та відомий з міоцену Євразії та Північної Америки і, можливо, Африки.
Pentecopterus — рід ракоскорпіонів-евриптерид, вимерлої групи водних членистоногих. Скам’янілості були зареєстровані з середньоордовицького періоду та мають вік близько 467,3 млн років. Рід містить лише один вид, P. decorahensis, котрий є найдавнішим відомим евриптеридом.
Llukalkan — вимерлий рід хижих динозаврів з родини Abelisauridae, що жив на території сучасної Аргентини в кінці крейдяного періоду. Представлений єдиним видом — Llukalkan aliocranianus.
Sinomacrops – рід вимерлих анурогнатидних птерозаврів, відомий з Daohugou Beds (середній – пізній юрський період) у свиті Тяойшань в Мутоденг, графство Цінлун провінції Хебей. Залишки Sinomacrops датуються віком приблизно 164 – 158 мільйонів років. Типовий та єдиний відомий вид – Sinomacrops bondei.
Proapteryx micromeros — викопний вид безкілевих птахів родини ківієвих (Apterygidae), що існував в міоцені (19-16 млн років тому). Рештки птаха знайдені у відкладеннях формації Баннокберн в регіоні Отаго на півдні Нової Зеландії.
Морганукодон (Morganucodon, «зуби з Гламоргану», за латинською назвою цієї місцевості в «Книзі Судного дня») — один з найдавніших ссавців, що існував у пізньому тріасі та, ймовірно, вимерлий в ранньому юрському періоді. Вперше його рештки виявив у Гламоргані Вальтер Георг Кюне. Рід існував на Землі 221–210 млн років тому. Ототожнюється з еострозодоном.