Повернемо вимерлих тварин до життя
Статті
Priscomyzon riniensis – це вимерла мінога, яка мешкала близько 360 мільйонів років тому під час пізнього девону в морському або лиманному середовищі в Південній Африці. Це невелике безщелепне анатомічно схоже на міног з Мазон-Крік, але старше приблизно на 35 мільйонів років. Ключові особливості тварини – перший відомий великий ротовий диск, циркуморальні зуби та зябровий скелет.
Araripesaurus (лат.) – рід птерозаврів із родини Ornithocheiridae, відомий з нижньокрейдових шарів формацій Сантана у Бразилії. Назву роду дав у 1971 році бразильський палеонтолог Ллевеллін Айвор Прайс (Llewellyn Ivor Price). Типовим і єдиним видом є Araripesaurus castilhoi. Родове ім’я відсилає до плато Араріпі, з додаванням латинського слова saurus – «ящір». Видова назва дана на честь колекціонера М. Маркеса ді Кастільо (порт. Moacir Marques de Castilho), який в 1966 році пожертвував вапняний камінь, що містив скам’янілість.
Colepiocephale (лат.) – рід динозаврів з родини пахіцефалозаврид (Pachycephalosauridae), що жили за часів пізньої крейди (83,5-70,6 млн років тому) на території сучасної провінції Альберта (Канада). Єдиний вид, Colepiocephale lambe, був описаний Штернбергом в 1945 році як Stegoceras lambei і виділений Салліваном в окремий рід в 2003 році.
Аномалокарис (лат. Anomalocaris, від дав.-гр. ἀνώμαλη κᾱρίς «незвичайна креветка») — викопний рід аномалокаридів — тварин кембрію надтипу Lobopodia, примітивних родичів членистоногих. Мешкали в морях, використовували для плавання гнучкі лопаті, розташовані по боках. Для свого часу аномалокарис був гігантською істотою розміром від 60 см до 2 м. Мешкав на території Північної Америки, Китаю та Австралії 535–520 млн років тому.
Heliophyllum – вимерлий рід коралів, які існували переважно в девоні. Heliophyllum відноситься до ряду Rugosa, і його можна називати роговими коралами. Рід мав широке поширення. Викопні залишки описані з відкладень Афганістану, Австралії, Австрії, Канади (провінції Північно-Західні території та Онтаріо), Чеської Республіки, Німеччини, Казахстану, Монголії, Російської Федерації, Іспанії, Великої Британії та Сполучених Штатів Америки (штати Аляска, Індіана, Айова, Кентуккі, Нью-Йорк та Огайо).
Jaekelopterus — гігантський евриптерид. Довжина оцінюється в 2,5 м. Це одне з двох найбільших відомих членистоногих (друге — гігантська Arthropleura, хоча, яка тварина була більшою, незрозуміло). Другий за величиною евриптерид — Pterygotus. Типовий вид — Jaekelopterus rhenaniae («крило Отто Єкеля з Рейнської області»).
Ottoia — це морський черв’як з групи пріапулід, відомий з кембрійських скам’янілостей. Незважаючи на те, що всіх інших, схожих на пріапулід, черв’яків з різних відкладень кембрійського періоду часто називають Ottoia, чіткі скам’янілості тварини походять зі сланців Берджес в Британській Колумбії і датуються віком 508 млн. років тому. Розглядаючи ж всі сумнівні знахідки, можна продовжити діапазон життя черв’яка з середнього до пізнього кембрію по всьому осадовому басейну Західної Канади.
Dzharatitanis (лат.) – рід завроподових динозаврів пізнього крейдового періоду з родини Rebbachisauridae. Таксон назвали і описали Олександр Авер’янов та Ханс-Дітер Зюс в 2021 році. Представлений єдиним видом – Dzharatitanis kingi. Рештки динозавра виявлені в формації Біссекти на території Узбекистану. Опис нового роду базується на ізольованому передньому хвостовому хребці. Це перший представник родини з Азії.
Terataspis — це порівняно великий рід трилобітів із ряду Lichida довжиною 60 сантиметрів, відомий із раннього девону, приблизно 397 мільйонів років тому. Він жив на мілководді на території сучасних штатів Нью-Йорк та Онтаріо. Не знайдено жодних цілих зразків тварини, лише розчленовані фрагменти його екзоскелету, але фрагментів знайдено достатньо, щоб дозволити дослідникам сформувати реконструкцію цілої тварини. Рід містить лише один вид — Т. grandis.
Thylacosmilus аtrox (від др.-грец. θύλαϰος — мішок і σμίλη — ніж) – це вимерлий вид шаблезубого звіра, що проживав в Південній Америці з кінця міоцену до пізнього пліоцену. Залишки цієї тварини були знайдені в основному в провінціях Катамарка, Ентре-Ріос, і Ла-Пампа в північній частині Аргентини. Хоча Thylacosmilus є одним з декількох хижих ссавців відомих, як правило, під назвою «шаблезубі кішки», він не був котячим, а належав до ряду Sparassodonta. Група Sparassodonta тісно пов’язана з сумчастих, і лише поверхнево нагадувала інших шаблезубих ссавців в зв’язку з конвергентної еволюцією.