Balticolasma — вимерлий рід павукоподібних з ряду косариків (Opiliones), що існував в еоцені (близько 35–40 млн років тому). Описаний у 2026 році міжнародною групою вчених за результатами дослідження включень у українському та балтійському бурштині. Типовий вид — Balticolasma wunderlichi.
Один самець зберігся в еоценовому балтійському бурштині, а самка, ймовірно того ж виду, — в еоценовому рівненському бурштині (північний захід України, Рівне). Balticolasma належить до родини Nemastomatidae, підродини Ortholasmatinae. Це дрібні членистоногі, які вирізняються надзвичайно складною «орнаментованою» морфологією тіла.
Назва роду походить від Балтійського регіону, звідки походить бурштину, де було знайдено один із зразків. Суфікс «-lasma» застосовується до кількох сучасних родів родини Ortholasmatinae, які, ймовірно, є близькими родичами. Видова назва на честь Йорга Вундерліха (Jörg Wunderlich, Гіршберг–Лойтерсхаузен, Німеччина) за його величезний внесок у дослідження бурштинових павуків та за те, що він і надалі надає авторам численні цікаві зразки павукоподібних. Назва має чоловічий рід і стоїть у родовому відмінку.
Через крихітні розміри та особливості збереження в бурштині, науковці вперше застосували для цієї групи мікрокомп’ютерну томографію (micro-CT) із використанням синхротронного випромінювання.
Це відносно невеликий (довжина тіла менше 3 мм, без урахування капюшона) павукоподібний з підродини Ortholasmatine, що має сплощене тіло. На спинній стороні — сім рядів випуклих горбків, які дистально збільшуються. Спинний візерунок має вигляд складного, нерегулярного тонкого плетіння, що складається з ниткоподібних елементів. Очний відросток має горбкуватий вигляд у вигляді великого, вигнутого, спрямованого вниз і нерозгалуженого капюшона, що простягається вперед. З кожного боку капюшона розташовані два пальцеподібні відростки різного розміру, що виступають з переднього краю просоми. Третій дуже маленький відросток розташований нижче найбільшого відростка біля кокси I. Хеліцери у самців мають три апофізи. Перший сегмент хеліцери має один дорсальний конічний апофіз проксимально та додатковий апофіз у формі мачете дистально. Другий сегмент хеліцер має довгий, вигнутий донизу серпоподібний апофіз у проксимальній частині. Педипальпи відносно короткі та тонкі. Патела педіпальпа у самців має досить невеликий медіо-дистальний шипоподібний апофіз. Ноги довгі та дещо зернисті. Вентральна частина тіла повністю вкрита округлими горбками.
Сучасні родичі Balticolasma сьогодні зустрічаються лише в Східній Азії та Північній Америці, але повністю вимерли в Європі. Це свідчить про значні кліматичні та екологічні зміни, що відбулися з моменту формування бурштину. Морфологічно Balticolasma виявляє найбільшу схожість із сучасними азійськими родами.
Скам’янілості
