Stomatosuchus

Stomatosuchus — рід гігантських крокодиломорфів з родини Stomatosuchidae, що жили за часів крейдяного періоду (верхній сеноман, 99,6-93,5 млн років тому). Родова назва походить від грецьких слів Στοματο- + -σοῦχος, буквально — крокодил з великою пащею. Включає єдиний типовий вид — Stomatosuchus inermis. Описаний Е. Штромером (Ernst Stromer) в 1925 році на підставі черепа, виявленого в 1912 році в оазисі Бахарія (Єгипет). Єдиний зразок був знищений під час бомбардування Мюнхена в 1944 році.

Читати далі

Вчені секвенували послідовність ДНК мамута, вік якої перевищує мільйон років

Зробивши подвиг на межі наших наукових можливостей, міжнародна команда генетиків відновила і секвенувала найстарішу ДНК на сьогодні. З зубів трьох древніх мамутів, які бродили по Сибіру між 700 тисяч і 1,2 мільйонів років тому, дослідники витягли надзвичайно деградовану ДНК і склали її назад, щоб виявити раніше невідому генетичну лінію мамутів.

Читати далі

Habrosaurus

Habrosaurus — вимерлий рід доісторичних саламандр і найстаріший із відомих представників родини сиренових (Sirenidae). Існував у пізній крейді та палеоцені в Північній Америці. Habrosaurus був досить поширеним в Lance Formation в Вайомінгу, і менш поширені в Hell Creek в штаті Монтана.

Читати далі

Sharovipteryx

Sharovipteryx («крило Шарова», також відомий до 1981 року, як Podopteryx, «ногокрил») – це рід ранніх планеруючих рептилій, що містить єдиний вид – Sharovipteryx Mirabilis. Він відомий по одній-єдиній скам’янілості і є єдиною відомою планеруючою твариною з літальною перетинкою навколо тазу замість плечового поясу (іншою рептилією з такою особливістю може бути Ozimek volans, але це не доведено).

Читати далі

Nyctosaurus

nyctosaurus

Nyctosaurus (Від грец. Νύξ – ніч і σαῦρος – ящір) — рід птерозаврів з родини Nyctosauridae, в який входить декілька видів (їх точне число вимагає подальшого вивчення). Принаймні один з них мав надзвичайно великий черепний гребінь на зразок оленячих рогів. Представники роду мешкали в верхньокрейдову епоху (89,3-66,0 млн років тому) біля неглибоких морів Північної і Південної Америк, оскільки харчувалися переважно рибою.

Читати далі

Найдавніша скам’янілість сцинку може дати ключ до розуміння еволюції ящірок

Болотний сцинк (Lissolepis coventryi), який, мабуть, є сучасною ящіркою, найбільш схожою на нову скам’янілість.
Фотографія: доктор Марк Хатчінсон / Музей SA / Університет Фліндерса

Крихітна скам’янілість, витягнута з краю солоного озера в глибинці Південної Австралії, є найстарішим відомим залишком сцинку, коли-небудь знайденим на континенті, і може надати життєво важливий ключ до розуміння еволюції ящірки. Команда палеонтологів та волонтерів з Університету Фліндерса та Південно-Австралійського музею знайшла цей екземпляр, віком 25 мільйонів років, під час розкопок у 2017 році.

Читати далі

Нове дослідження показало – целаканти не “живі скам’янілості”

Latimeria chalumnae біля Пумули на південному узбережжі Квазулу-Натал, ПАР, 22 листопада 2019 р. (Фото: Брюс Хендерсон).

Примітивний на вигляд целакант здавна розглядався як «жива скам’янілість», а сучасні зразки цих риб дуже схожі на скам’янілі, що датуються крейдовим періодом. Але хоча тіло целаканта, можливо, мало змінилося, його геном розповідає зовсім іншу історію.

Читати далі

Niebla

Niebla – рід абелізавридних динозаврів-теропод з пізньокрейдового періоду (кампан-маастрихт) провінції Ріо-Негро, Аргентина. Рід містить один вид, Niebla antiqua, і відомий з часткового, незчленованого скелета. Голотип, знайдений у формації Аллена, представляє дорослу особину.

Читати далі

Armadillosuchus

Armadillosuchus (лат., буквально – броненосний крокодил) – рід вимерлих крокодиломорф, що жили на території сучасної Бразилії. Він був описаний в лютому 2009 року по викопних залишках з верхньокрейдових відкладень штату Сан-Паулу. Довжина тіла становить приблизно 2 м, вага – 120 кг.

Читати далі

Megamastax

Megamastax amblyodus — вид хижих риб, виявлений китайськими палеонтологами в пізньосилурійських відкладеннях. Новий рід назвали Megamastax — по грецькі це означає «великі щелепи» або «великорот». Крім щелеп (нижньої і фрагмента верхньої) у відкладеннях нічого більше не знайшли. В цілому було знайдено три комплекти останків, що належали трьом особинам. У однієї з них повністю збереглася нижня щелепа, а у двох інших — верхня.

Читати далі